Текст песни Степан гіга - Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька - сиротинка моя.

У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

I lived in the world, like the dawn of dawn,
As if a drop of dew, as if the cry of a crane was only a moment.
I didn't believe that the last day would come to me,
And in the sacrificial fire my heart will burn to ashes.

I loved so generously, I believed in the stars and eyes,
And with my soul I received communion as I knew it.
But the Lord seems to have predicted a better life for me,
And I took to myself to sing in the Garden of Eden.

Plant a young devil on my grave,
And do not weep for me, my mother will cry for me.
I loved you all, and most of all I loved Ukraine,
This is probably my hardest fault.

Let the soul move into a strange paradise beyond,
Where, like me, a whole family flocked.
Only why are those blessings magnificent and eternal to me,
As my daughter does not smile - my orphan.

In distant worlds, suddenly, I will abandon everything,
Because tears and thyme will enter my soul,
And home though the wind, though the ray of the wormwood,
And easy war over yours, Ukraine, face.