Суть не в тому, що вітер самотній,
І не в тому, що ніч в тишині,
Суть не в тому, що січень холодний,
Невзаємність і та в суєті.
І зійшло її сонце за краю,
Що котилося в нього з долонь,
Вона знала, що він заночує,
І піде, щоб прийти в її сон.
Тих думок,що жили в її тілі,
Їх було навіть більше ніж сліз,
Сльози капали і розчинялись,
А думки залишались у ній.
Не карай себе, люба, не треба!
І не лий свої сльози дарма,
Він з тобою! Він біля тебе!
З самотою, але не сама!
Він ніколи її вже не бачив,
Він приходив, щоб знову піти,
Він боявся, що знову почує
Її сміх у його тишині.
Вони знали,що вітер все знає!
Що та ніч не така вже глуха,
І що з Січнем холодним блукає,
Та Любов, що лишилась одна.
Читає Анастасия Черешенка
Суть не в том, что ветер одинокий,
И не в том, что ночь в тишине,
Суть не в том, что январь холодный,
Невзаимности и и в суете.
И взошло ее солнце за края,
Что катилось в него с ладоней,
Она знала, что он переночует,
И пойдет, чтобы прийти в ее сон.
Тех мыслей, которые жили в ее теле,
Их было даже больше чем слез,
Слезы капали и растворялись,
А мысли оставались в ней.
Не наказывает себя, дорогая, не надо!
И не лей свои слезы зря,
Он с тобой! Он у тебя
С одиночеством, но не одна!
Он никогда ее не видел,
Он приходил, чтобы снова уйти,
Он боялся, что снова услышит
Ее смех в его тишине.
Они знали, что ветер все знает!
Что и ночь не такая уж глухая,
И что с января холодным бродит,
И Любовь, осталась одна.
Читает Анастасия Черешенка
