І знов ті почуття пророчі,
Холодний вітер в голові.
Чи бачу я тебе щоночі?
Чи сни ці думи лиш сліпі?
Чи звертав хоч раз увагу
На те, що сил давно нема
Писать ту книгу про повагу,
Тоді як сіль все поглина.
приспів:
Не слід триматись,як не взмозі
Та мерзнуть руки від тепла.
Тепло то терпке і на підлозі
Звертається мов кров людська.
Не вміст, а презентабельність поважна
Багато хто тобі казав.
Але любов, вона твереза, справжня,
та ніяк не солодко сліпа.
І знов ті почуття пророчі,
Холодний вітер в голові.
Чи бачу я тебе щоночі?
Чи сни ці думи лиш сліпі?
И снова эти чувства пророческого,
Холодный ветер в голове.
Я вижу тебя каждую ночь?
Эти мечты только слепы?
Он обратил внимание хотя бы один раз
О том, что силы уже давно исчезли
Напишите эту книгу о уважении,
В то время как соль впитывается.
Припев:
Не должен держать так, как если бы не вообще
Но их руки замерзают от жары.
Нагрейте, затем терпку и на полу
Человеческая кровь привлекает.
Не довольство, а презентабельность
Многие сказали вам.
Но любовь, она трезтная, настоящая,
Но не сладко слеп.
И снова эти чувства пророческого,
Холодный ветер в голове.
Я вижу тебя каждую ночь?
Эти мечты только слепы?
