Текст песни Світожари - Галичина

Неопалима купина,
Мій рідний край - Галичина,
Ти чимось на казкову Мавку схожа,
Та твого серця благодать
Я не зумію передать,
Пробач, та слів таких знайти не зможу.

Іскриться бісером роса,
Верби розплетена коса,
Її полоще вітер над рікою,
Гір благородна сивина,
Усе це ти - Галичина,
Скажи, хто ще зрівняється з тобою ?

Для мене ти, Галичина,
Мов келих древнього вина,
Який дарує силу і наснагу,
І, хоч я п'ю його до дна,
Але, повір, Галичина,
Мені не вгамувати свою спрагу.

Повітря срібну пелену
На повні груди я вдихну,
Туман кудлатий зачерпну рукою.
І не твоя у тім вина,
Та тільки я, Галичина,
Ніколи не надихаюсь тобою.

Я не вагаючись пірну
В душі твоєї глибину,
Хай з головою вир мене поглине.
Я там любов'ю захлинусь,
У теплу хвилю загорнусь,
Як в лоні материнському дитина.

Галичина  моє життя,
Я, мов беззахисне дитя,
Дозволь, до тебе притулюсь щокою,
Тобі, як матері скажу,
Все, чим на світі дорожу,
Все, що люблю, пов'язане з тобою.

Неопалимая купина,
Мой родной край - Галичина,
Ты чем-то сказочную Мавку похожа,
И твоего сердца благодать
Я не сумею передать,
Прости, но слов таких найти не смогу.

Искрится бисером роса,
Ивы расплетенная коса,
Ее полощет ветер над рекой,
Гор благородная седина,
Все это ты - Галичина,
Скажи, кто еще сравнится с тобой?

Для меня ты, Галичина,
Как бокал древнего вина,
Который дарит силу и воодушевление,
И, я пью его до дна,
Но, поверь, Галичина,
Мне не утолить свою жажду.

Воздух серебряную пелену
Полной грудью я вдохну,
Туман лохматый зачерпну рукой.
И не твоя в том вина
И только я, Галичина,
Никогда не вдохновляюсь тобой.

Я не колеблясь нырну
В душе твоей глубину,
Пусть с головой водоворот меня поглотит.
Я там любовью захлебнусь,
В теплую волну загорнусь,
Как в лоне материнской ребенок.

Галичина  моя жизнь,
Я, как беззащитное дитя,
Позволь к тебе прислонюсь щекой,
Тебе, как матери скажу,
Все, чем на свете дорожу,
Все, что люблю, связано с тобой.