Розпускала осінь коси,
Позбирала сльози - роси,
Роздавала осінь ласку,
Про життя писала казку,
Як дощі змивали кров по душах людських,
Як Господь на конях їхав, а ми бігли за ним,
Як ділили владу грішні над святими, і ми
Були ким завгодно... Хтіли бути людьми...
Засип мене, Осінь, віршами, як листям,
Своїм сірим небом поцілуй мене в груди,
Я твоє дитя, я твоє намисто,
Я знаю, я вірю: все іще буде...
Молодість хотіла жити,
доля мала свої закони...
Зранку так хочеться пити...
Кличуть у небо дзвони...
Фея-осінь дарувала мрію й любов,
Відьма-осінь відбирала розум і кров,
А красуня-осінь танцювала в вікні,
А циганка-осінь нагадала мені...
Не руш мене, Осінь! Залиш у спокої!
Не клич мене, Осінь, в далі з собою!
Тікай скоріш, Осінь!.. Мене вже нема...
Бо вже крокує Зима...
Spit autumn braids,
She shed tears - dew,
She was giving out an autumn of grace,
I wrote a story about life,
As the rains washed away the blood of the souls of men,
As the Lord was riding, and we were running after him,
As sinners shared power over the saints, so did we
They were anyone ... They wanted to be people ...
Filled me, Autumn, with poems like leaves,
With your gray sky, kiss me on the chest,
I'm your baby, I'm your necklace,
I know, I believe: there will still be ...
The youth wanted to live,
fate had its laws ...
In the morning you want to drink ...
The bells are calling into the sky ...
Autumn fairy bestowed a dream and love
Autumn witch took away the mind and blood,
And the autumn beauty was dancing in the window,
And the gypsy-autumn reminded me ...
Don't move me, Autumn! Leave alone!
Don't call me, Autumn, on with you!
Run soon, Autumn! .. I'm gone ...
Because Winter is already walking ...
