***
Це небо у хмарах, цей дощ на світанку,
Ці ночі холодні і сни без кінця.
Цей вітер, що знов підіймає фіранку,
Замерзлість ніколи не йшла до лиця.
Осінні пейзажі, кругом акварелі,
Художник один – це як завжди Творець.
Кружляє знов листя, летить, мов від хмелю,
Та раптом усьому настане кінець.
І впаде на землю густим снігопадом
Зима, що лютує, немов дикий звір.
І тільки кохання являється даром
У цю нелегку та п'янку заметіль.
Богдана Бартецька
***
Это небо в облаках, этот дождь на рассвете,
Эти ночи холодные и мечты без конца.
Этот ветер, который снова поднимает занавес,
Замороженность никогда не было, чтобы встретиться.
Осенние пейзажи, акварельный круг,
Художник один так же всегда создатель.
Круги снова листья летают, языки от хмеля,
И вдруг конец придет.
И падает на землю толстым снегопадом
Зима повезло, как дикий зверь.
И только любовь - это подарок
Это не легко и сливает.
Богдан Бартецкая
