я не звикла літати і проросла у квітку.
та що з цим всім тепер робити?
мій мовчазний холод на твоїй шиї.
залишає сліди.
а ти не бачиш у моїх очах нічого, крім блискучих сліз.
щось у тобі є незвичне, розриваюче зсередини. мене.
та я не злюсь, а надихаюсь.
твоїм сонцем, надто яскравим, та гірким. як кава.
досить тієї грози, що душу знову розірвала.
чого ти такий недосяжний?
пряний.
гучний.
і до біса це все, якщо ти не поруч.
до біса ті вікна, відчинені навстіж.
і цигарки, що палила одну за одною.
якщо я отут. не з тобою.
гнітить найбільше те, що тебе не існує.
а я. тебе. понад усе. ціную.
я не привыкла летать и проросла в цветок.
и что с этим всем теперь делать?
мой молчаливый холод на твоей шее.
оставляет следы.
а ты не видишь в моих глазах ничего, кроме блестящих слез.
то в тебе есть необычное, разрывая изнутри. меня.
и я не злюсь, а вдохновляюсь.
твоим солнцем, слишком ярким, и горьким. как кофе.
достаточно той грозы, душу снова разорвала.
чего ты такой недосягаемый?
пряный.
громкий.
и к черту это все, если ты не рядом.
к черту те окна, открытые настежь.
и сигареты, что курила одну за другой.
если я тут. не с тобой.
угнетает больше всего то, что тебя не существует.
а я. тебя. превыше всего. ценю.
