Текст песни Т. Шевченко - І мертвим, і живим, і ненародженим

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. /349/
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить /350/
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — /351/
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте

И смеркается, и светает,
День божий проходит,
И снова народ устали,
И все покоится.
Только я, как окаянный,
И день и ночь плачу
На распутьях многолюдных,
И никто не видит,
И не видит и не знает -
Оглохли, не слышат;
Кандалами меняются,
Правдой торгуют.
И Господа пренебрегают,
людей запрягают
В тяжелые ига. Пашут беда,
Бедой засевают,
А что вредит? увидите,
Которые будут жатвы!
Опомнитесь, недочеловеки,
Дети юродивые!
Посмотрите на рай тихий,
На свою страну,
Полюбите искренним сердцем
Большую руину,
Розкуйтеся, братайтесь,
В чужом краю
Не ищите, не спрашивайте
Того, что нет
И в небе, а не только
На чужом поле.
В доме своя и правда,
И сила, и воля. / 349 /
Нет на свете Украины,
Нет другого Днепра,
А вы претесь на чужбину
Искать хорошего добра,
Хорошая святого. Свободы! воли!
Братства братского! нашли,
Несли, несли с чужого поля
И в Украине принесли
Больших слов большую силу,
И больше ничего. кричите,
Что Бог создал вас не для того,
Чтобы вы лжи поклонились! ..
И хилитесь, как и клонились!
И снова шкуру дерете
С братьев незрящих, гречкосеев,
И солнца-правды дозривать
В немецкие земле, не чужие,
Претесь снова! .. Если бы взять
И всю рухлядь с собой,
Дедами краденое добро,
Тойди остался бы сиротой
Со святыми горами Днепр!

Ох, если бы то было, да вы не возвращались,
Чтобы там и умирали, где вы поросли!
Не плакали бы дети, иметь бы не рыдала,
Не слышали в Бога вашей хулы.
И солнце не грело бы смердящего навоза
На чистой, широкой, на вольной земле.
И люди не знали, что вы за орлы,
И не покивали бы вас головой.
Опомнитесь! будьте люди,
Грянет.
раскуются вскоре
Закованные люди,
Наступит суд, заговорят
Днепр и горы!
И потечет сторикамы
Кровь в синее море
Детей ваших ... и не будет
Кому помогать.
Отречется брат брата
И ребенка мать.
И дым облаком заступит / 350 /
Солнце перед вами,
И навеки прокленетесь
Своими сынами
Умойтесь! образ Божий
Грязью НЕ скверните.
Не дури детей ваших,
Что они на свете
Для того только, чтобы панувать ...
Потому неученых глаз
Заглянет им в душу
Глубоко! глубоко!
Дознаються голубки,
Чья вас шкура,
И засядут, и премудрых
Незамысловатые обманут!

Если бы вы учились так, как надо,
Так и мудрость бы была своя.
А то залез на небо:
«И мы не мы, и я не я,
И все это видел, и все знаю,
Нет ни ада, ни рая.
Нет и Бога, только я!
И короткий немец узловатый,
А больше никого! .. »-« Хорошо, брат,
Что же ты такое? »
«Пусть скажет
Немец. Мы не знаем ».
Так-то вы учитесь
В чужом краю!
Немец скажет: «Вы монголы».
«Моголы! монголы »
золотого Тамерлана
Внучата голые.
Немец скажет: «Вы Славяне».
«Славяне! Славяне »
Славных прадедов великих
Правнуки поганые!
И Коллара читаете
Из всей силы,
И Шафарик, и Ганка,
И в славьянофилы
Так и претесь ... И все языки
Славянского народа - / 351 /
Все знаете. А своей
Дас [т] ьби ... Когда будем
И по-своему глаголать,
Как немец покажет
Да к тому и истории
Нашу нам расскажет, -
Отойди мы заходимось! ..
хорошо принялись
По немецкому показа
И заговорили
Так, что немец не второпа,
Учитель большой,
А не то, чтобы простые люди.
А шума! и вопль!
«И гармония и сила
Музыка и все.
А история! .. поэма
Вольного народа!
Что те римляне убогие!
Черт знает что - Бруты!
У нас Бруты! и Коклес!
Славные, незабытых!
У нас свобода вырастала,
Днепром умывалась,
У главы горы слала,
Степью укрывалась »
Кровью она умывалась,
А пришла в кучах,
На казацких вольных трупах,
Окрадена трупам!
Посмотрите только хорошо,
прочитайте снова
Ту славу. и читайте
От слова к слову,
Не проходите ни титли,
Ниже тии комы,
Все разберите ... и спросите