Куплет 1:
Моменти із життя не витираю з пам'яті
Клітини мозку спогадами зайняті
Пам'ятаю дні, коли ще бігали малі
Зараз усі такі дорослі. Спалюєм мости
Стараємось вперед іти...
Лише старенькі фотографії єднають нас
Я пам'ятаю всіх дівчат, як цілувався Іраз,
Інапас. в 16 секс Іраз. Минає час,
Який міняє нас. Без образ,
як хтось почує пару неприємних фраз.А мені пофік.
Так швидко пролетіло вже цих 20 довбаних років
Не зроблю перші кроки, зроблю лише зустрічні.
І про дівчат я більше не писатиму вірші.
Романтики вже досить, із нею так заносить.
Говоре власний досвід, що кожна круте носом.
Я дуже часто роблю висновок "нахуй надо".
Але самотність нагружає і це є правда.
Приспів:
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Куплет2:
Згадавши все життя й прокрутивши все найкраще,
Розумію, що ми сьогодні стали старші.
Хтось закохався, заручився, одружився.
А хтось за власним бажанням самотнім залишився.
Я згадую минуле і планую на майбутнє,
Щоб ті граблі, на які ставав, були уже відсутні.
Хочу відверто плюнути на всі стереотипи,
Але ця параноя не дає спокійно жити.
Куди полись мрії із далекого дитинства?
У просторі і часі я просто загубився.
Я закриваю очі, все одно безсонні ночі.
Щось гризе із середини наче вчора скоїв злочин.
Все більше егоїзму, дивлячись на цю реальність.
Але самому буде важко зустріти старість.
Це не відчайдушній крик і не крик душі.
Це народжені думки у тишині на самоті...
Приспів:
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Verse 1:
I do not erase moments from life from my memory
Brain cells are occupied with memories
I remember the days when the little ones were still running
Now all such adults. We burn bridges
We try to go forward ...
Only old photos unite us
I remember all the girls kissing Iraz,
Inapas. in 16 sex Iraz. Time passes,
Which changes us. No offense,
as someone will hear a couple of unpleasant phrases. And I don't care.
These 20 fucking years have flown by so fast
I will not take the first steps, I will take only the opposite ones.
And I will no longer write poems about girls.
Romance is enough, it brings so.
My own experience says that everyone has a cool nose.
I very often conclude "fuck it".
But loneliness is burdensome and it is true.
Chorus:
I can't convey in any words,
What do people feel alone with thoughts.
I can't convey in any words,
What do people feel alone with thoughts.
Verse 2:
Remembering all my life and scrolling through all the best,
I understand that we are older today.
Someone fell in love, got engaged, got married.
And someone voluntarily was left alone.
I remember the past and plan for the future,
That those rakes on which I stood, were already absent.
I want to openly spit on all stereotypes,
But this paranoia does not allow to live quietly.
Where are the dreams from a distant childhood?
In space and time, I just got lost.
I close my eyes, still sleepless nights.
Something gnaws from the middle as if he had committed a crime yesterday.
More and more selfishness, looking at this reality.
But it will be difficult to meet old age.
This is not a desperate cry or a cry of the soul.
These are born thoughts in silence alone ...
Chorus:
I can't convey in any words,
What do people feel alone with thoughts.
I can't convey in any words,
What do people feel alone with thoughts.
