Текст песни ТІК та Ірина Білик - Не сумуй

Ти писала листи Святому Валентину,
Написала бажання одне-єдине,
Але не знала адреси, куди відправити.
Він тебе цілував, ти його цілувала,
Він тебе кохав, ти його не кохала,
Боялась правду сказати, щоб його не образити.

Не сумуй, не сумуй, не сумуй, коли не любиш,
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш.
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання,
Перша фраза як остання, перша і остання.

Тобі хотілось тепла, ти зігрітись хотіла,
Ти тулилась до його гарячого тіла
І намагалась бій серця його почути.
А на ранок боялась докору совісті,
Але ми герої із різної повісті,
Де за сценарієм вранці нам разом не бути.

Не сумуй, не сумуй, не сумуй, коли не любиш,
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш.
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання,
Догорає ніч остання, перша і остання.

Не сумуй, не сумуй, не сумуй, коли не любиш,
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш.
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання,
Догорає ніч остання, перша і остання.

Ты писала письма Святому Валентину,
Написала желание одно-единственное,
Но не знала адреса, куда отправить.
Он тебя целовал, ты его целовала,
Он тебя любил, ты его не любила,
Боялась правду сказать, чтобы его не обидеть.

Не грусти, не грусти, не грусти, когда не любишь,
Ты на утро все забудешь, ты все забудешь.
Не любишь, не любишь, как не веришь в любовь,
Первая фраза как последняя, ​​первая и последняя.

Тебе хотелось тепла, ты согреться хотела,
Ты прижималась к его горячему телу
И пыталась бой сердца его услышать.
А наутро боялась упрека совести,
Но мы герои с различной повести,
Где по сценарию утром нам вместе не быть.

Не грусти, не грусти, не грусти, когда не любишь,
Ты на утро все забудешь, ты все забудешь.
Не любишь, не любишь, как не веришь в любовь,
Догорает ночь последняя, ​​первая и последняя.

Не грусти, не грусти, не грусти, когда не любишь,
Ты на утро все забудешь, ты все забудешь.
Не любишь, не любишь, как не веришь в любовь,
Догорает ночь последняя, ​​первая и последняя.