Одного разу, не відразу, але може
Вийти так що, побачиш ти ще
Той вечір там, тоді, коли все починалося
З одного погляду її і огляду через плече
Два слова потому і запалало знову
Може, цього разу вийде, може, саме те?
Може, саме та вона? Надії приміряєш
На неї чекаєш і втрачаєш теж її
Історія проста. Ким би не була вона
В цій грі перемагає зазвичай лише одна із ста
Мета стати одним би із таких
А сніг із неба падав. Усе рівняв той сніг
Щоб я не міняв
Все одно не те
Біле і пусте
Я чекав, я шукав, я чекав
Зима тоді така була, що навіть море змерзло
І Микола Тесла його би не зігрів
Вона пішла, не озиралася. Не оберталася.
І не повернулася. Лишився спів.
Про те, як немов чиясь рука
Тягне до смітника твій ярлик. Ти зник. Як звик.
І звук із перших рук. Це вітер, сказав: роби як знаєш.
Ти чуєш? Шукай і відшукаєш.
Однажды не сразу, но может
Выйди так, увидимся
В тот вечер там, когда все началось
Одновременно
Два слова после и снова зажгли
Может, на этот раз это сработает, может быть, только это?
Может она? Надеюсь, вы попробуете
Ты ждешь ее и тоже теряешь
История проста. Кто бы она ни была
В этой игре обычно только одна из ста
Цель стать одной из следующих
И снег с неба упал. Все равно что снег
Так что я не меняюсь
Все еще не так
Белый и пустой
Я ждал, я смотрел, я ждал
Зима была тогда, что даже море было заморожено
И Николас Тесла не согревал бы его
Она ушла, не огляделась назад. Не вращался.
И не вернулся. Пение осталось.
О том, как будто чья -то рука
Ваш ярлык тянется на свалку. Вы исчезли. Используемый.
И звук из первых рук. Это ветер, он сказал: Знаете ли вы.
Ты можешь слышать? Поиск и найдите.
