Текст песни ТНМК - Історія України за 5 хвилин

Подивись наліво, подивись направо - Це твоя земля, це твоя держава. Історія в неї строката, яскрава Слава Україні! Героям Слава!

Спочатку не було, ні птахів, ні риби, І раптом стався Великий Вибух - З'явилися зірки і котики пухнасті Короче, все, що треба людині для щастя.

Колись на цих землях жили трипільці - Вікентій Хвойка проце ще напише, А про кімерійців писав ще Гомер - Не той, що з мультика, а трохи інший. Далі з'являються східні слов'яни: Поляни, сіверяни та інші древляни. Прийдуть вороженьки - то б'ють супостата, А нема супостата, то ідуть брат на брата.

Ще апостол Андрій, було, як си подивить, Скаже: «Файне місто збудують над Дніпром Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» (На честь неї річка і станція метро).

Не було інтернету і радіостанцій – Нудились князі і шукали затію: В будь-якій незрозумілій ситуації Ходили походом на Візантію. Там же навчилися Господа боятися І співати у церкві «Боже, прости!» Тоді Володимир Великий покаявся, Скинув Перуна і Русь охрестив.

У кожного князя була своя фішка: Святослав Хоробрий воював до останку, Ярослав Мудрий писав мудрі книжки, А Мономах слухав маму і завжди носив шапку!

Та все, що до цього, було єрунда, Бо тут навалилась монгольська орда, Але робить сильнішим те, що не вбило, І бився відважно король Данило, Тільки в полі один не воїн, звісно, І зростало потроху Литовське князівство.

З одного боку – пани польські, З іншого боку – орда московська, Прибігають татари – теж не дружити: «Зажурилась Україна, що нічим прожити…» Аж тут відчайдушні, як хижаки, Люті підняли шаблі козаки, Поки батько Богдан не вступив у борню – Задружився з царем і споров фігню.

Та кров козацька – вона не для понту: Довбуш, Кармелюк, Залізняк, Гонта За долю боролись простого народу, Бо козацькому роду нема переводу!

Не тільки в шаблях і гарматах сила, Пам’ятаємо, друзі, Петра Могилу: Відкрив Академію, щоб всіх научати – Ох і красиві там вчаться дівчата! А хто перший хіпан у Європі? Ну да – Григорій Савич Сковорода! Пушкін ще не вмів говорити, А Іван Котляревський написав «Енеїду».

Подивись наліво, Подивись направо – Це твоя земля, це твоя держава. Історія в неї строката, яскрава. Слава Україні! Героям слава!

Сторіччя дев’ятнадцяте. Що ми бачимо? В Україні – кріпаччина, в Петербурзі – цар. Немає Січі, немає Гетьманщини, Аж тут народився Великий Кобзар! Заповів нам Тарас як братам обійнятись, І чужого навчатись і свого не цуратись. Борітеся – поборите, щоб там не стало, Кохайтеся, чорнобриві, та не з ким попало.

Бісились до сказу імперські зарази: Валуєвські циркуляри і Емські укази В мову нашу летіли, мов кулі, Вбити хотіли. А ось вам – дулю! Марко Вовчок, Михайло Старицький, Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Гринченко, Стефаник, Руданський, Гребінка, Франко, Коцюбинський і Леся Українка Слово виковали, як твердую крицю – Блазням церевим ще й досі не спиться!

Двадцяте сторіччя: аж ось тобі на – Починається перша світова війна. Стали всі проти всіх до бою, Україну імперії ділять між собою. Виниченко, Петлюра, Махно, Скоропадський Сварились між себе і зраду шукали, Тим часом приперлась чума комуняцька – Веселі, брате, часи настали… Що тут казати, є, що згадати: Розстріляне відродження, червоний терор, І ніжна подяка від старшого брата – Багатомільйонний голодомор.

Та винесла пам’ять народна з пожару Вирваний кимось історії жмут: Лицарів славних Холодного Яру І подвиг безсмертний героїв Крут.

Новий непомітно підкрався капець – Гітлер приперся, мать його так, Тоді в харків’ян увірвався терпець: Придумали танк – всім танкам танк! Т-34 – краса і жах! Гнали аж до Берліну поганців, А на Волині й в карпатських лісах Билися на два фронти повстанці. Одних прогнали – інші прийшли, Смерть не питає, на чиєму ти боці, Знов переможені, чи перемогли – Сумний святий вечір в сорок шостім році. Ні корови, ні свині – тільки Сталін на стіні.

Це вже кінець історії? Ні! Якось прийшов українець Горбачов І народів тюрму розва

Посмотрите влево, посмотрите вправо, это ваша земля, это ваше состояние. Ее история красочная, яркая слава для Украины! Слава героям!

Сначала не было птиц, ни рыбы, и внезапно произошел большой взрыв - появились звезды и пушистые кошки, все, что нужно человеку для счастья.

Давно давно, Трипильцы жили на этих землях - Винсент Хвойка все еще будет писать, и Гомер писал о циммерах - не тот, который из мультфильма, а немного другой. Затем появляются восточные славянки: размаски, северяне и другие дривляйцы. Фортуна придет - они бьют по еде, и нет никакой продолжительности, тогда брат отправляется к своему брату.

Даже апостол Эндрю, как смотрит Си, скажет: «Прекрасный город будет построен над Днепером, Шшеком, Хорив и их сестрой" Лимин "(в честь ее реки и станции метро).

Там не было интернета и радиостанций-принцам было скучно и искали прошлое: в любой непостижимой ситуации они отправились в поход в Византию. Там они научились бояться Господа и петь в церкви "Боже, прости!" Затем Владимир Великий Покаялся, упал Перун и Рус крестился.

У каждого принца была своя собственная особенность: Сюатослав Храбрый сражался за останки, Ярослав Мудрый написал мудрые книги, и Мономах слушал свою мать и всегда носил шляпу!

Но все, что было, была jrunga, потому что монгольская орда была сожжена здесь, но он сделал то, что он не убил, и король Данило сражался смело, только на поле не был воином, конечно, и Мало что литовского княжества выросло.

С одной стороны - джентльмены лака, с другой стороны - Орда Москвы, приходят татары - не чтобы быть друзьями: «Украина злилась на то, что жить нечего ...» И здесь отчаянно, как хищники Ярость подняла сабли Казак, которую он приручил с королем и спором чушь.

Но Coscack Blood - это не для Pontus: Dovbush, Karmelyuk, Zaliznyak, изможденная судьбой простых людей, сражающихся, потому что не было перевода казаковского вида!

Мы помним не только в сабли и оружие, друзья, Питер Томер: он открыл академию, чтобы узнать всех - о, и красивые девушки изучают там! А кто первый Чиппин в Европе? Ну - Григори Савич Сковорода! Пушкин еще не мог говорить, а Иван Котларевский написал Энеид.

Посмотрите влево, посмотрите вправо, это ваша земля, это ваше состояние. Ее история красочная, яркая. Слава Украине! Слава героям!

Столетия девятнадцатого. Что мы видим? В Украине - Серфахин, в Санкт -Петербурге - Король. Там нет сих, нет гетманата, и здесь родился великий кобзар! Тарас приказал нам братья, чтобы обнять, и учиться другим, а не уклоняться. Бой - бей, что ты не доберешься, любовь, ежевика, но не кто -либо.

Императорские инфекции расцветали: циркуляры Valuev и Emsky Demreys на нашем языке летали, как и пули, хотели убить. А вот ты скучный! Марко Вовчок, Михаил Старки, Гулак-Артемовский, Нечуй-Левицкий, Гринченко, Стефаньки, Рудански, Гребинка, Франко, Котсибинский и Леся Украинка.

Двадцатый век: и теперь вы начинаете - начинается первая мировая война. Все против всех до битвы, Украина империи разделена друг с другом. Vynichenko, Petliura, Mahhno, Skoropadsky ссорился между собой и предал, тем временем чума общины - веселье, брат, времена пришли ... Что здесь сказать, есть это: о возрождении стрельбы, красный террор и Нежная благодарность от его старшего брата - многомиллионного брата Голодомора.

Но она сделала воспоминание о народе морозного, разорванного чьи -то истории: Рыцари Славного Холодного Яра и подвиг бессмертных героев Крути.

Новый рывок пельмени - Гитлер застрял, его мать, затем терпение ворвалось в Харкив: они придумали танк - все танки танков! T-34-Beauty и ужас! Язычники были доставлены в Берлин, а повстанцы сражались в Волоне и в Карпатских лесах. Некоторые из них были направлены - другие пришли, смерть не спрашивает, чья ты сторона, снова выиграна или выиграла - грустный святой вечер на сорок шестой год. Ни коровы, ни свиньи - только Сталин на стене.

Это уже конец истории? Нет! После того, как были освобождены украинский Горбачев и народы тюрьмы