Раз сиділи-сиділи та й думали ми,
Сиділи та й думу ми гадали:
Чому ж не соколи, не соколи ми?
Чому ж не соколи, чому не літаєм?
Я собі не думав й не гадав,
Що я теж вмію літати,
Поки мені друг не показав
Як свої крила розправляти!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Розрізаєм повітря срібним крилом!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Над жовтим житом, під синім небом!
Так всі живуть собі й не думають, не гадають,
Що вони теж вміють літати!
Поки не знайдеться той,
Хто літати їх буде навчати.
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Розрізаєм повітря срібним крилом!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Над жовтим житом, під синім небом!
Раз сидели-сидели и думали мы,
Сидели и думу мы думали:
Почему же соколы, а не соколы мы?
Почему же соколы, почему не летаю?
Я себе не думал и не гадал,
Что я тоже умею летать,
Пока мне друг не показал
Как крылья расправлять!
Соколы-соколы, соко-соколы мы!
Разрежьте воздуха серебряным крылом!
Соколы-соколы, соко-соколы мы!
Над желтым рожью, под синим небом!
Так все живут себе и не думают, не думаю,
Что они умеют летать!
Пока не найдется тот,
Кто летать они будут учить.
Соколы-соколы, соко-соколы мы!
Разрежьте воздуха серебряным крылом!
Соколы-соколы, соко-соколы мы!
Над желтым рожью, под синим небом!
