Раз сиділи-сиділи та й думали ми,
Сиділи та й думу ми гадали:
Чому ж не соколи, не соколи ми?
Чому ж не соколи, чому не літаєм?
Я собі не думав й не гадав,
Що я теж вмію літати,
Поки мені друг не показав
Як свої крила розправляти!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Розрізаєм повітря срібним крилом!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Над жовтим житом, під синім небом!
Так всі живуть собі й не думають, не гадають,
Що вони теж вміють літати!
Поки не знайдеться той,
Хто літати їх буде навчати.
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Розрізаєм повітря срібним крилом!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Над жовтим житом, під синім небом!
Когда-то сидел и думал, что мы были
Мы сидели и манекены мы думали:
Почему не соколы, не так ли?
Почему не соколы, почему бы не летать?
Я не думал и не думал,
Что я тоже могу летать,
Пока друг не показал
Как бороться с вашими крыльями!
Соколы-соколы, мы!
Вырежьте воздух серебряным крылом!
Соколы-соколы, мы!
Над желтой ржи, под голубым небом!
Так все живу сами и не думай, не догадайся,
Что они тоже могут летать!
Пока нет,
Кто летит им, чтобы научить их.
Соколы-соколы, мы!
Вырежьте воздух серебряным крылом!
Соколы-соколы, мы!
Над желтой ржи, под голубым небом!
