Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: – Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. –
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
I don't care if I will
I live in Ukraine or not.
Will anyone remember or forget
Me in the snow abroad -
The same for me.
In captivity he grew up among strangers
And, not mourning his,
I will die in captivity, crying.
And I'll take everything with me,
I will not leave a small trace
In our glorious Ukraine,
On ours - not on their land.
And the father and the son will not remember,
He will not say to his son: - Pray,
Pray, son, for Ukraine
He was tortured once. -
I don't care if it will
That son to pray or not…
And I don't care,
How evil people are in Ukraine
They will fall asleep, cunning, and on fire
She, robbed, will wake up…
Oh, not the same to me.
