Текст песни ТарТак и Катя Чилли - Понад хмарами

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.

Ти знаєш, як я за тобою сумую.
Я не знаходжу собі місця -
Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
Вулицями міста.
Самотнього, як я, самотнього, як ти.
Міста, що поєднало мене з тобою,
Міста, що розлучило тебе зі мною.
Я хотів би запитати - навіщо?
Та замість відповіді тільки вітер свище...
Десь там - у безлюдних провулках,
Де лиш бродячі пси блукають,
Шукаючи притулку,
Шукаючи поживи.
В них в очах давно нічого не жевріє,
У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія.
Їх нічого вже не гріє...
Однак я знаю - на цих порожніх вулицях нічого не шукаю -
Просто втікаю сам від себе.
В своїй уяві знову йду до тебе,
Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
Одного цілого -
Ніжного та сильного, чорного та білого.
Можливо, я смішний,
Можливо, я занадто романтичний,
Такий однаково знайомий та однаково незвичний.
Все просто - у моїй душі горить багаття!
Але я хочу помовчати...
Тепер ти маєш щось казати, Катя!

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.

А незабаром вийде сонце - я йому зрадію!
Тому що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш...
Та поки що не можу зрозуміти я - куди ж?...
Куди мені себе подіти доти,
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
Коли мене в свої обійми забереш ти -
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі,
Своє тепло розлити у твоєму тілі?...
А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба,
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!
Можливо, трошки легше...
Можливо, значно важче...
Ти потерпи... Я потерплю -
Недовго вже чекати!
Але я знову замовкаю...
Тепер ти, Катя, маєш щось казати!

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.

Over the clouds, dawns crumble, crumble.
Over dew willows with vines sway, sway.
The moon is shining - light is strewn with diamonds, diamonds.
The wind is blowing, guys are chasing girls, girls.

You know how I miss you.
I can't find a place for myself -
I run out of the house all night traveling
The streets of the city.
Lonely like me, lonely like you.
The cities that connected me to you,
The cities that separated you from me.
I would like to ask - why?
But instead of the answer, only the wind whistles ...
Somewhere in the deserted lanes,
Where only stray dogs roam,
When seeking shelter,
Looking for food.
They have nothing to eat in their eyes for a long time,
They have no hope, they remain colorless hopelessness.
They are no longer warming ...
However, I know - I'm not looking for anything in these empty streets -
I'm just running away from myself.
In my imagination I come to you again,
Because I want to combine two torn parts
One whole -
Gentle and strong, black and white.
Maybe I'm funny
Maybe I'm too romantic,
Such an equally familiar and equally unusual.
It's simple - there is a fire in my soul!
But I want to remain silent ...
Now you have something to say, Katya!

Over the clouds, dawns crumble, crumble.
Over dew willows with vines sway, sway.
The moon is shining - light is strewn with diamonds, diamonds.
The wind is blowing, guys are chasing girls, girls.

And soon the sun will come out - I will be glad to him!
Because every new day gives me new hope
The fact that you will come, you will come, you will come ...
But so far I cannot understand where I am going ...
Where do I go before,
When do I feel a sweet touch on my lips?
When will I drown in the radiance of the dark brown abyss?
When will it be? Tomorrow? Or maybe today?
When you take me in your arms -
Me all, without the rest, without the rest?
When you let yourself be trapped in the black waves,
Pour your heat into your body? ...
And as time goes on ... And how many more steps do I need to take,
For the night to pass, loneliness disappeared
And I still got to you?
I guess you are no better off without me!
Maybe a little easier ...
Maybe much harder ...
You will suffer ... I will suffer -
Long wait!
But I'm silent again ...
Now you, Katya, have something to say!

Over the clouds, dawns crumble, crumble.
Over dew willows with vines sway, sway.
The moon is shining - light is strewn with diamonds, diamonds.
The wind is blowing, guys are chasing girls, girls.