Останній грім давно скотився з даху...
Стекло по ринві сонце і дощі,
І у саду дерева вже без страху
Вдягають позолочені плащі.
Без боязні вдягають. Бо ніхто тут
За пишноту вже їх не осміє...
Займається на гіллі позолота,
І сад багряним маревом стає,
І закипа гарячим водограєм,
І б'є крильми жаркими у вікно...
Врочисто, гучно листя помирає,
А так вмирати вміє лиш воно!
The last thunder rolled off the roof a long time ago ...
Glass on the gutter sun and rain,
And in the garden of the tree without fear
Wear gilded cloaks.
Wear without fear. Because no one is here
He no longer laughs at them for their splendor ...
Engaged in the gilding branch,
And the garden becomes a crimson ghost,
And boiling hot water,
And beats hot wings in the window ...
Solemnly, loudly the leaves die,
And only it can die like that!
