Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Чернець

ЧЕРНЕЦЬ

У Києві на Подолі
Було колись... І ніколи
Не вернеться, що діялось,
Не вернеться сподіване,
Не вернеться... А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати.

У Києві на Подолі
Братерськая наша воля
Без холопа і без пана,
Сама собі у жупані
Розвернулася весела,
Аксамитом шляхи стеле,
А єдвабном застилає
І нікому не звертає.

У Києві на Подолі
Козаки гуляють.
Як ту воду, цебром-відром
Вино розливають.
Льохи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
Закупили запорожці
Та й тнуть коряками.
А музика реве, грає,
Людей звеселяє.
А із Братства те бурсацтво
Мовчки виглядає.
Нема голій школі волі,
А то б догодила...
Кого ж то там з музикою
Люде обступили?

В червоних штанях аксамитних
Матнею улицю мете.
Іде козак. — Ох, літа! літа!
Що ви творите? — На тоте ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява! Отак!
Та ще й приспівує козак:
— По дорозі рак, рак,
Нехай буде так, так.
Якби таки молодиці
Посіяти мак, мак.
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам.
А вже ж тії закаблуки
Набралися лиха й муки!
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам!

Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.
А за ним і товариство
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами,
Крикнув: «Пугу! пугу!
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!»
Свята брама одчинилась,
Козака впустили,
І знов брама зачинилась,
Навік зачинилась
Козакові. Хто ж цей сивий
Попрощався з світом?
Семен Палій, запорожець,
Лихом не добитий.

Ой високо сонце сходить,
Низенько заходить.
В довгій рясі по келії
Старий чернець ходить.
Іде чернець у Вишгород
На Київ дивитись,
Та посидіть на пригорі,
Та хоч пожуритись.
Іде чернець Дзвонковую
У яр воду пити
Та згадує, як то тяжко
Було жити в світі.
Іде чернець у келію
Меж стіни німії
Та згадує літа свої,
Літа молодії.
Бере письмо святе в руки,
Голосно читає...
А думкою чернець старий
Далеко літає.

І тихнуть Божії слова
І в келії, неначе в Січі,
Братерство славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці і Бердичів.
Кайдани брязкають... Москва,
Бори, сніги і Єнісей...
І покотились із очей
На рясу сльози... Бий поклони!
І плоть старечу усмиряй.
Святе писаніє читай,
Читай, читай та слухай дзвона,
А серцеві не потурай,
Воно тебе в Сибір водило,
Воно тебе весь вік дурило.
Приспи ж його і занехай
Свою Борзну і Фастовщину,
Загине все, ти сам загинеш.
І не згадають, щоб ти знав...
І старець тяжко заридав.
Читать писаніє покинув.
Ходив по келії. Ходив,
А потім сів і зажурився:
— Для чого я на світ родився,
Свою Україну любив? —
До утрені завив з дзвіниці
Великий дзвін. Чернець мій встав,
Надів клобук, взяв патерицю,
Перехрестився, чотки взяв...
І за Україну молитись
Старий чернець пошкандибав.

МОНАХ

В Киеве на Подиле
Был когда -то ... и никогда
Не вернет то, что происходило,
Не вернет надежду,
Не вернется ... и я, брат,
Буду надеяться,
Это будет выглядеть,
Падтл Сердце.

В Киеве на Подиле
Братская наша воля
Без раба и без Господа,
Сама в округе
Повернул веселье,
Аксамит путь потолка,
И тот, кто покрывает
И он никого не поворачивает.

В Киеве на Подиле
Казаки ходят.
Как эта вода, бремя
Вино наливается.
Погреба, ветчина с ветчиной,
С винами, мед
Казаки были куплены
И они катятся.
И музыка ревет, играет,
Люди счастливы.
И из братства, которое бурсат
Это выглядит тихо.
Нет голой школы воли,
А потом она пожелала ...
Кто это с музыкой
Люди окружены?

В красных штанах с аксом
Матна.
Казак идет. - О, лето! Лето!
Что вы делаете? - в то же время
Старик ударил в Завблуки,
Даже курица встала! Ах, да!
И поет казак:
- на дороге рак, рак,
Пусть это будет так, да.
Если молодые женщины
Sow Poppy, Poppy.
Дать зло к засолу,
Дать катастрофу забитую,
Я также пройду.
И уже эти Завлуки
Было зло и мучения!
Дать зло к засолу,
Дать катастрофу забитую,
Я тоже пройду!

Вплоть до спасителя Меджагорского
Он танцевал серым.
И позади него и компании
И весь святой Киив.
Я танцевал до ворот,
Он крикнул: «Моп! Моп!
Приветствия, святые монахи,
Товарищ из щелочи! »
Праздник ворот открылся,
Казаки пропустили,
И снова ворота закрылись,
Это закрыто навсегда
Казак. Кто этот серый
Попрощался с миром?
СЕМЕН ПАЛИ, ЗАПОРОЗГЕТЫ,
Бедствие не завершена.

О, высокое солнце встает,
Ниже.
В длинной скале на камере
Старый монах ходит.
Монар отправляется в Vyshgorod
Посмотреть на Киива,
И сесть на пистолет,
Но, по крайней мере, чтобы злиться.
Монах идет колокол
В ущелье, чтобы выпить
И помнит, как тяжело это
Это было жить в мире.
Монах входит в ячейку
Границы немых стены
И помнит свое лето,
Лето молодой.
Берет священную букву в руках,
Он громко читает ...
И мысль о старом монахе
Дальние мухи.

И слова Божьи слов
И в камере, как будто в сиче,
Братство великолепно.
И серый хетман, как сова,
Монах смотрит в глаза.
Музыка, танцы и Бердыхив.
Кандалы гремели ... Москва,
Бор, снег и йенисей ...
И выкатился с глаз
Слезы ... избиение!
И плоть старика тусет.
Святое письмо читать,
Читайте, читайте и слушайте звонок,
И не потворствуйте сердцу,
Это ехало в Сибири,
Это одурачило вас всех.
Забери его и спускайся
Его регион Борзна и Фасков,
Все умрет, ты умрешь.
И не помните, что вы знаете ...
И старик был серьезно зол.
Прочитайте написание осталось.
Он шел по камеру. Шел,
А потом он сел и разозлился:
- Почему я родился,
Вы любили его Украину? -
До утра выпила колокольня
Отличный колокол. Мой монах встал,
Положить капюшон, взял патер,
Скрещен, пинцеры взяли ...
И для Украины молиться
Старый монах был проглочен.