Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.13

Сумно-сумно серед неба
Сяє білолиций.
Понад Дніпром козак іде,
Може, з вечорниці.
Іде смутний, невеселий,
Ледве несуть ноги.
Може, дівчина не любить
За те, що убогий?
І дівчина його любить,
Хоч лата на латі,
Чорнобривий, а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний, невеселий
Іде — чуть не плаче?
Якусь тяжку недоленьку
Віщує козаче.
Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде.
Мине лихо... Кругом його
Мов вимерли люде.
Ані півня, ні собаки:
Тілько із-за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.
Байдуже! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки —
До ляхів поганих
У Черкаси. А там третій
Півень заспіває...
А там... а там... Йде Ярема,
На Дніпр поглядає.

«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Червонив ти синє, та не напоїв;
А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато-багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О Боже мій милий — блисне булава!»

Так думав, ідучи в латаній свитині,
Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,
Підняв гори-хвилі; а в очеретах
Реве, стогне, завиває,
Лози нагинає;
Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.
Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить;
Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.
«Там Оксана, там весело
І в сірій свитині;
А тут... а тут... що ще буде?
Може, ще загину».
А тим часом із байрака
Півень — кукуріку!
«А, Черкаси!.. Боже милий!
Не вкороти віку!»

Sad-sad in the sky
Shining white-faced.
A Cossack goes over the Dnieper,
Maybe from a party.
Goes sad, gloomy,
Barely carrying legs.
Maybe the girl doesn't like it
For being poor?
And the girl loves him,
Though patch on patch,
Black-bearded, not perished,
It will be rich.
What a sad, gloomy
Going - almost crying?
Some kind of severe underdog
Predicts the Cossack.
He hears the heart, but does not say
What a disaster it will be.
Disaster will pass ... Around him
People are extinct.
Neither a rooster nor a dog:
Only because of the grove
Somewhere far away the poor
Wolves howl.
Indifferently! Yarema is coming,
But not to Oksana,
Not in Vilshan at dawn -
To the bad cellars
In Cherkasy. And there is the third
The rooster sings ...
And there ... and there ... Yarema goes,
He looks at the Dnieper.

"Oh, my Dnieper, Dnieper, wide and strong!
You, father, carried a lot to the sea
Cossack blood; you will endure, friend!
You blushed blue, but did not drink;
And you'll get drunk tonight. A hellish holiday
All night long Ukraine will roar;
It flowed a lot, a lot, a lot
Noble blood. The Cossack came to life;
Hetmans in a golden robe will come to life;
Fate will wake up; Cossack sings:
"Neither a Jew nor a lyakh", and in the steppes of Ukraine -
Oh my dear God, the mace shines! ”

So I thought, walking in a patched shrine,
Serdeg Yarem with a saint in his hands.
And the Dnieper overheard the tongues: wide and blue,
Raised mountains-waves; and in the reeds
Roars, groans, howls,
The vine bends;
Thunder roars, and lightning
The cloud is tearing.
Our Yarema goes to himself,
He sees nothing;
One thought will smile,
And another cried.
"It's Oksana, it's fun there
And in the gray shrine;
And here ... and here ... what else will happen?
Maybe I'll die. "
Meanwhile, from the ravine
Rooster - corn!
"Ah, Cherkasy! .. Dear God!
Don't shorten your life! ”