Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.15

Поїхали... А Черкаси
Палають, палають.
Байдуже, ніхто й не гляне,
Сміються та лають
Кляту шляхту. Хто балака,
Хто кобзаря слуха.
А Залізняк попереду
Нашорошив уха;
Їде собі, люльку курить,
Нікому ні слова.
А за ним німий Ярема.
Зелена діброва,
І темний гай, і Дніпр дужий,
І високі гори,
Небо, зорі, добро, люде
І лютеє горе —
Все пропало, все! Нічого
Не знає, не бачить,
Як убитий. Тяжко йому,
Тяжко, а не плаче.
Ні, не плаче: змія люта,
Жадна випиває
Його сльози, давить душу,
Серце роздирає.
«Ой ви сльози, дрібні сльози!
Ви змиєте горе;
Змийте його... тяжко! Нудно!
І синього моря,
І Дніпра, щоб вилить люте,
І Дніпра не стане.
Занапастить хіба душу?
Оксано, Оксано!
Де ти, де ти? Подивися,
Моя ти єдина,
Подивися на Ярему.
Де ти? Може, гине,
Може, тяжко клене долю,
Клене, умирає,
Або в пана у кайданах
У склепу конає.
Може, згадує Ярему,
Згадує Вільшану.
Кличе його: «Серце моє,
Обніми Оксану!
Обнімемось, мій соколе!
Навіки зомлієм.
Нехай ляхи згнущаються, —
Не почуєм...» Віє,
Віє вітер з-за Лиману,
Гне тополю в полі —
І дівчина похилиться,
Куди гне недоля.
Посумує, пожуриться.
Забуде... і може...
У жупані сама пані,
А лях... Боже, Боже!
Карай пеклом мою душу,
Вилий муки море,
Розбий кару надо мною,
Та не таким горем
Карай серце: розірветься,
Хоч би було камень.
Доле моя! серце моє!
Оксано, Оксано!
Де ти ділася, поділась?»
І хлинули сльози;
Дрібні-дрібні полилися.
Де вони взялися!
А Залізняк гайдамакам
Каже опинитись:
«У ліс, хлопці! вже світає,
І коні пристали:
Попасемо». І тихенько
У лісі сховались.

Let's go ... And Cherkasy
Burning, burning.
No matter, no one looks,
They laugh and scold
Cursed nobility. Who's talking
Who is the kobzar of hearing.
And Zalizniak is ahead
I pricked up my ear;
Goes to himself, smokes a pipe,
Not a word to anyone.
And behind him dumb Yarem.
Green oak,
And the dark grove, and the Dnieper is strong,
And high mountains,
The sky, the stars, the good, the people
And grief is raging -
Everything is gone, everything! Nothing
Does not know, does not see
How killed. It's hard for him
Hard, not crying.
No, do not cry: the serpent is fierce,
Greedy drinks
His tears, oppressing the soul,
The heart is torn.
"Oh you tears, small tears!
You will wash away grief;
Wash it off ... hard! Boring!
And the blue sea,
And the Dnieper, to pour out fury,
And the Dnieper will not happen.
Will it ruin the soul?
Oksana, Oksana!
Where are you, where are you? Look
You are my only
Look at Yarema.
Where are you? Maybe he dies
Maybe it's hard to curse fate,
Maple, dies,
Or in a gentleman in chains
He dies in the crypt.
Maybe he remembers Yarema,
He remembers Vilshan.
He calls him: "My heart,
Hug Oksana!
Let's hug, my falcon!
Forever ground.
Let the cellars thicken, -
We won't hear ... ”
The wind blows from the estuary,
Squeezing poplars in the field -
And the girl will bend down,
Where misfortune befalls.
He will be sad, he will complain.
Forget ... and can ...
In the county the lady herself,
And lyakh ... God, God!
Hell my soul,
Pour the flour of the sea,
Break the punishment over me,
But not so sad
Punish the heart: it will break,
At least there was a stone.
Down with me! my heart!
Oksana, Oksana!
Where did you go, did you share? ”
And tears flowed;
Small-small watered.
Where did they come from!
And Zaliznyak is a haidamak
He says to be:
“Into the woods, guys! already dawn,
And the horses landed:
Let's go. " And quietly
They hid in the woods.