Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.16

ГУПАЛІВЩИНА

Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися
У будинках, мліла.
Скрізь по селах шибениці;
Навішано трупу —
Тілько старших, а так шляхта —
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
Та й нікому: осталися
Діти та собаки —
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.

Отаке-то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла... А за віщо,
За що люде гинуть?
Того ж батька, такі ж діти —
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз’єднаться!
Треба крові, брата крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
І весело в хаті!
«Уб’єм брата! Спалим хату!» —
Сказали, і сталось.
Все б, здається; ні, на кару
Сироти остались.
В сльозах росли та й виросли;
Замучені руки
Розв’язались — і кров за кров,
І муки за муки!
Болить серце, як згадаєш:
Старих слов’ян діти
Впились кров’ю. А хто винен?
Ксьондзи, єзуїти.

Мандрували гайдамаки
Лісами, ярами,
А за ними і Галайда
З дрібними сльозами.
Вже минули Воронівку,
Вербівку; в Вільшану
Приїхали. «Хіба спитать,
Спитать про Оксану?
Не спитаю, щоб не знали,
За що пропадаю».
А тим часом гайдамаки
Й Вільшану минають.
Питається у хлопчика:
«Що, титаря вбили?»
«Ба ні, дядьку; батько казав,
Що його спалили
Оті ляхи, що там лежать,
І Оксану вкрали.
А титаря на цвинтарі
Вчора поховали».
Не дослухав... «Неси, коню!»
І поводи кинув.
«Чом я вчора, поки не знав,
Вчора не загинув!
А сьогодні, коли й умру,
З домовини встану
Ляхів мучить. Серце моє!
Оксано! Оксано!
Де ти?»
Замовк, зажурився,
Поїхав ходою.
Тяжко-важко сіромасі
Боротись з нудьгою.
Догнав своїх. Боровиків
Вже хутір минають.
Корчма тліє з стодолою,
А Лейби немає,
Усміхнувся мій Ярема,
Тяжко усміхнувся.
Отут, отут позавчора
Перед жидом гнувся,
А сьогодні... Та й жаль стало,
Що лихо минуло.
Гайдамаки понад яром
З шляху повернули.
Наганяють півпаробка.
Хлопець у свитині
Полатаній, у постолах;
На плечах торбина.
«Гей, старченя! Стривай лишень!»
«Я не старець, пане!
Я, як бачте, гайдамака».
«Який же поганий!
Відкіля ти?»
«З Керелівки».
«А Будища знаєш?
І озеро коло Будищ?»
«І озеро знаю,
Отам воно; оцим яром
Втрапите до його».
«Що, сьогодня ляхів бачив?»
«Нігде ні одного;
А вчора було багато.
Вінки не святили:
Не дали ляхи прокляті.
Зате ж їх і били,
І я й батько святим ножем;
А мати нездужа,
А то й вона б».
«Добре, хлопче.
Ось на ж тобі, друже,
Цей дукачик, та не згуби».
Узяв золотого,
Подивився: «Спасибі вам!»
«Ну, хлопці, в дорогу!
Та чуєте? Без гомону.
Галайдо, за мною!
В оцім яру є озеро
Й ліс попід горою,
А в лісі скарб. Як приїдем,
То щоб кругом стали,
Скажи хлопцям. Може, льохи
Стерегти осталась
Яка погань».
Приїхали,
Стали кругом ліса;
Дивляться — нема нікого...
«Ту їх достобіса!
Які груші уродили!
Збивайте, хлоп’ята!
Швидче! швидче! Отак! отак!» —
І конфедерати
Посипалися додолу,
Груші гнилобокі.
Позбивали, упорались;
Козакам нівроку,
Найшли льохи, скарб забрали,
У ляхів кишені
Потрусили, та й потягли
Карати мерзенних
У Лисянку.

GUPALIVSCHINA

The sun has risen; Ukraine
Where it burned, smoldered,
And where is the gentry, locked up
In the houses, grinded.
Gallows everywhere in the villages;
Hanging corpse -
Only seniors, and so the nobility -
Pile on pile.
On the streets, at crossroads
Dogs, crows
They gnaw the nobility, they peck their eyes;
Nobody defends.
And no one: stayed
Children and dogs -
Women even with stags
Went to Haydamaky.

Otake was famous
All over Ukraine!
Worse than hell ... And for good reason,
Why do people die?
The same father, the same children -
I would live and fraternize.
No, they couldn't, they didn't want to,
We need to break up!
Need blood, blood brother,
Because he is jealous of his brother
There are in the pantry and in the yard,
And have fun at home!
"Let's kill my brother! Let's burn the house! ” -
They said, and it happened.
Everything would seem; no, for punishment
The orphans remained.
In tears they grew and grew;
Tortured hands
Resolved - and blood for blood,
And torment for torment!
My heart aches as you remember:
Old Slavic children
Drenched in blood. And who is to blame?
Priests, Jesuits.

Haidamaki traveled
Forests, ravines,
And behind them and Galaida
With small tears.
Already passed Voronovka,
Recruitment; in Vilshany
Arrived. "Will ask
Ask about Oksana?
I won't ask you not to know
What am I missing for?
Meanwhile, the Haidamaki
And Vilshan is passed.
Asks the boy:
"What, the titar was killed?"
“No, uncle; father said
That he was burned
These are the cellars that lie there,
And Oksana was stolen.
A titar in the cemetery
They buried him yesterday. "
I didn't listen ... "Carry it, horse!"
And threw the reins.
"Why did I not know yesterday,
He didn't die yesterday!
And today, when I die,
I will get up from the agreement
Lyakhiv is tormented. My heart!
Oksana! Oksana!
Where are you?"
He paused, grumbled,
Went on a walk.
Heavily-severely poor
Fight boredom.
He caught up with his own. Boletus
The hamlet is already passing.
The inn is smoldering with a barn,
And Leiba is not,
My Yarem smiled,
He smiled hard.
Here, here the day before yesterday
He bowed before the Jew,
And today ... And it was a pity,
What a disaster has passed.
Haidamaki over the ravine
They returned from the road.
Catch up with the half-house.
The guy in the cave
Polatani, in the posts;
A bag on his shoulders.
“Hey, old man! Just wait! ”
“I’m not an old man, sir!
As you can see, I am a haidamak. "
"How bad!
Where are you from? ”
"From Kerelivka".
"Do you know Budishche?"
And the lake near Budyshche? ”
"And I know the lake,
There it is; this ravine
Get to him. "
"What, did you see Lyakhiv today?"
“No one anywhere;
And yesterday was a lot.
Wreaths were not consecrated:
They didn't let the cellars be cursed.
But they were beaten,
Both I and my father with a holy knife;
And the mother is ill,
And then she would. "
"All right, boy.
Here on you, friend,
This dukachik, but don't lose. "
Taking the gold,
He looked: "Thank you!"
"Well, guys, on the road!
Do you hear? No fuss.
Galaido, follow me!
There is a lake in this ravine
And the forest under the mountain,
And a treasure in the forest. When we arrive
So that they become a circle,
Tell the guys. Maybe basements
She remained to guard
What a mess. "
Arrived,
Became a circle of forest;
They are watching - there is no one ...
"That's their dignity!
What pears were born!
Fight, guys!
Faster! faster! Oh yeah! Oh yeah!" -
And the Confederates
Sprinkled down,
Pears are rotten.
Beaten, persevered;
To the Cossacks of the New Year,
The cellars were found, the treasure was taken away,
The cellars have pockets
They shook and pulled
Punish the vile
In Lysyanka.