Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.20

ЛЕБЕДИН

«Я сирота з Вільшаної,
Сирота, бабусю.
Батька ляхи замучили,
А мене... боюся,
Боюсь згадать, моя сиза...
Узяли з собою,
Не розпитуй, бабусенько,
Що було зо мною.
Я молилась, я плакала,
Серце розривалось,
Сльози сохли, душа мерла...
Ох, якби я знала,
Що побачу його ще раз,
Що побачу знову, —
Вдвоє, втроє б витерпіла
За єдине слово!
Вибачай, моя голубко!
Може, я грішила,
Може, Бог за те й карає,
Що я полюбила —
Полюбила стан високий
І карії очі —
Полюбила, як уміла,
Як серденько хоче.
Не за себе, не за батька
Молилась в неволі —
Ні, бабусю, а за його,
За милого долю.
Карай, Боже! Твою правду
Я витерпіть мушу.
Страшно сказать: я думала
Занапастить душу.
Якби не він, може б... може,
І занапастила.
Тяжко було! Я думала:
«О Боже мій милий!
Він сирота — хто без мене
Його привітає?
Хто про долю, про недолю,
Як я, розпитає?
Хто обійме, як я, його?
Хто душу покаже?
Хто сироті убогому
Добре слово скаже?»
Я так думала, бабусю,
І серце сміялось:
«Я сирота: без матері,
Без батька осталась,
І він один на всім світі,
Один мене любить;
А почує, що я вбилась,
То й себе погубить».
Так я думала, молилась,
Ждала, виглядала:
«Нема його, не прибуде,
Одна я осталась...»
Та й заплакала. Черниця,
Стоя коло неї,
Зажурилась.
«Бабусенько!
Скажи мені, де я?»
«В Лебедині, моя пташко,
Не вставай: ти хвора».
«В Лебедині! Чи давно я?»
«Ба ні, позавчора».
«Позавчора?.. Стривай, стривай...
Пожар над водою...
Жид, будинок, Майданівка...
Зовуть Галайдою...»
«Галайдою Яремою
Себе називає
Той, що привіз...»
«Де він, де він?
Тепер же я знаю!..»
«Через тиждень обіцявся
Прийти за тобою».
«Через тиждень! через тиждень!
Раю мій, покою!
Бабусенько, минулася
Лихая година!
Той Галайда — мій Ярема!..
По всій Україні
Його знають. Я бачила,
Як села горіли;
Я бачила — кати ляхи
Трусилися, мліли,
Як хто скаже про Галайду.
Знають вони, знають,
Хто такий і відкіля він,
І кого шукає!..
Мене шукав, мене найшов,
Орел сизокрилий!
Прилітай же, мій соколе,
Мій голубе сизий!
Ох, як весело на світі,
Як весело стало!
Через тиждень, бабусенько...
Ще три дні осталось.
Ох, як довго!..
Загрібай, мамо, жар, жар,
Буде тобі дочки жаль, жаль...
Ох, як весело на світі!
А тобі, бабусю,
Чи весело?»
«Я тобою,
Пташко, веселюся».
«А чом же ти не співаєш?»
«Я вже одспівала...»
Задзвонили до вечерні;
Оксана осталась,
А черниця, помолившись,
В храм пошкандибала.
Через тиждень в Лебедині
У церкві співали:
Ісаія, ликуй! Вранці
Ярему вінчали;
А ввечері мій Ярема
(От хлопець звичайний!),
Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залізняком
Весілля справляє
В Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає —
Виглядає, чи не їде
З боярами в гості —
Перевезти із келії
В хату на помості.

Не журися, сподівайся
Та Богу молися.
А мені тепер на Умань
Треба подивитись.

SWAN

"I am an orphan from Vilshana,
Orphan, grandmother.
My father was tortured,
And me ... I'm afraid
I'm afraid to remember, my siza ...
Took with them,
Don't ask, Grandma,
What happened to me.
I prayed, I cried,
My heart was breaking,
The tears dried, the soul died ...
Oh, if I only knew
That I will see him again,
What will I see again -
Twice, three times would have endured
For a single word!
Sorry, my dove!
Maybe I was wrong,
Maybe God is punishing for that,
What I loved -
Loved the high condition
And brown eyes -
Loved as she could,
As my heart desires.
Not for himself, not for his father
Prayed in captivity -
No, Grandma, but for him,
For good luck.
Punish, God! Your truth
I have to be patient.
It's scary to say: I thought
To ruin the soul.
If it weren't for him, maybe ... maybe
And ruined.
It was hard! I thought:
"Oh my dear God!
He is an orphan - who is without me
Congratulations?
Who about fate, about misfortune,
How am I asking?
Who will hug him like I do?
Who will show the soul?
Who is an orphan to the poor
Will he say a good word? ”
I thought so, Grandma,
And the heart laughed:
"I am an orphan: without a mother,
She was left without a father,
And he's the only one in the world,
One loves me;
And he will hear that I killed myself,
Then he will destroy himself. "
So I thought, prayed,
I waited, looked:
"He is not there, he will not come,
I was left alone ... "
And she cried. Nun,
Standing next to her,
Zazhurilas.
“Grandma!
Tell me, where am I? ”
"In the Swan, my bird,
Don't get up: you're sick. "
"In the Swan! How long have I been here? ”
"No, the day before yesterday."
"The day before yesterday? .. Wait, wait ...
Fire over water ...
Jew, house, Maidanivka ...
Their name is Galaida ... ”
"Galaida Yarema
He calls himself
The one who brought ... "
“Where is he, where is he?
Now I know! .. »
"I promised a week later
To come for you. "
"In a week! in a week!
My paradise, peace!
Grandma, it's over
Bad year!
That Galaida is my Yarema! ..
All over Ukraine
He is known. I saw,
How the villages burned;
I saw - katy lyakhi
Shaking, grinding,
As someone says about Galaida.
They know they know
Who is he and where is he from,
And who is he looking for! ..
He sought me, he found me,
Blue-winged eagle!
Come, my falcon,
My blue is blue!
Oh, how fun in the world,
How fun it was!
A week later, Grandma ...
There are three days left.
Oh, how long! ..
Zagreb, mom, heat, heat,
Your daughter will be sorry, sorry ...
Oh, how fun in the world!
And to you, grandmother,
Is it fun? ”
"I'm you,
Bird, I'm having fun. "
"Why don't you sing?"
"I've already sung ..."
Called in the evening;
Oksana stayed,
And the nun, praying,
He stumbled into the temple.
A week later in Lebedyn
The following people sang in the church:
Isaiah, rejoice! In the morning
Yarem was married;
And in the evening my Yarema
(Here's a normal guy!),
In order not to anger the ataman,
Left Oksana:
Lyakhiv ends; with Zalizniak
The wedding is celebrated
In the Uman region, on fires.
She looks -
Looks like he's not going
With boyars visiting -
Transport from the cell
In the house on the dais.

Don't worry, hope
And pray to God.
And now to Uman
We need to look.