Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки ч.21

ГОНТА В УМАНІ

Хвалилися гайдамаки,
На Умань ідучи:
«Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі».

Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти —
Батьків немає. Шелестить
Пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Нігде не чуть людської мови;
Тілько звір виє по селу,
Гризучи трупи. Не ховали,
Вовків ляхами годували,
Аж поки снігом занесло
Огризки вовчі...
Не спинила хуртовина
Пекельної кари:
Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зострічають...
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять.
Треба кров’ю домальовать,
Освітить пожаром:
Сонця мало, рясту мало
І багато хмари.
Пекла мало!.. Люде, люде!
Коли то з вас буде
Того добра, що маєте?
Чудні, чудні люде!

Не спинила весна крові,
Ні злості людської.
Тяжко глянуть; а згадаєм —
Так було і в Трої.
Так і буде.
Гайдамаки
Гуляють, карають;
Де проїдуть — земля горить,
Кров’ю підпливає.
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Максим ріже, а Ярема
Не ріже — лютує:
З ножем в руках, на пожарах
І днює й ночує.
Не милує, не минає
Нігде ні одного;
За титаря ляхам платить,
За батька святого;
За Оксану... Та й зомліє,
Згадавши Оксану.
А Залізняк: «Гуляй, сину,
Поки доля встане!
Погуляєм!»
Погуляли —
Купою на купі
Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом.

Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили
Опівночі; до схід сонця
Умань затопили;
Затопили, закричали:
«Карай ляха знову!»
Покотились по базару
Кінні narodowi;
Покотились малі діти
І каліки хворі.
Ґвалт і галас. На базарі,
Як посеред моря
Кровавого, стоїть Гонта
З Максимом завзятим.
Кричать удвох: «Добре, діти!
Отак їх, проклятих!»

SINGLE IN UMAN

Haidamaki boasted,
Going to Uman:
"Let's fight, sir, brother,
From the Chinese grandchildren.

Days pass, summer passes,
And Ukraine, you know, is on fire;
In the villages naked children cry -
There are no parents. To rustle
Yellowed leaves on the oak;
Clouds are walking; the sun is asleep;
Nowhere is human language heard;
Only the beast howls in the village,
Gnawing corpses. They didn't hide
Wolves were fed lyakhs,
Until it snowed
Wolf bites ...
The blizzard did not stop
Infernal punishment:
Lyakhi froze, and the Cossacks
They warmed themselves on the fire.
Spring has risen, the black earth
Sleepy woke up,
It blossomed with its growth,
Periwinkle covered;
And in the field larks,
Nightingale in the grove
The land harvested in the spring,
In the morning they meet ...
Paradise, never mind! And for whom?
For people. And people?
They do not want to look at him,
And look - disgust.
It is necessary to finish with blood,
Light a fire:
There is little sun, little growth
And a lot of clouds.
Hell a little! .. People, people!
When it will be from you
What good do you have?
Wonderful, wonderful people!

The spring of blood did not stop,
No human anger.
It's hard to look; and remember -
So it was in Troy.
So be it.
Gaidamaki
Walk, punish;
Where they pass - the earth burns,
Blood flows.
Maxim bought a son
For the whole of Ukraine.
Although not a native son of Yarem,
A sincere child.
Maxim cuts, and Yarema
Does not cut - rages:
With a knife in his hand, on fires
And day and night.
Does not pity, does not pass
No one anywhere;
For the titar lyakh pay,
For the holy father;
For Oksana ... And she will die,
Remembering Oksana.
And Zaliznyak: "Walk, son,
Until fate rises!
Let's take a walk! ”
Walked -
Pile on pile
From Kyiv to Uman
The corpses lay down.

Like that cloud, haidamaki
Uman was surrounded
At midnight; before sunrise
Uman was flooded;
Flooded, shouted:
"Punish the cellar again!"
We rolled around the bazaar
National horses;
Small children rolled
And the cripples are sick.
Violence and voice. At the market,
As in the middle of the sea
Bloody, stands Gonta
With Maxim zealous.
The two of them shout: “All right, children!
So damn them! ”