Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.7

Довго вони, як бачите,
Меж мови-розмови
Цілувались, обнімались
З усієї сили;
То плакали, то божились,
То ще раз божились.
Їй Ярема розказував,
Як жить вони будуть
Укупочці, як золото
І долю добуде,
Як виріжуть гайдамаки
Ляхів в Україні,
Як він буде панувати,
Коли не загине.
Аж обридло, слухаючи,
Далебі, дівчата!
«Ото який! Мов і справді
Обридло!»
А мати
Або батько як побачать,
Що ви, мої любі,
Таке диво читаєте, —
Гріха на всю губу!
Тоді, тоді... Та цур йому,
А дуже цікаве!
А надто вам розказать би,
Як козак чорнявий
Під вербою, над водою,
Обнявшись, сумує;
А Оксана, як голубка,
Воркує, цілує;
То заплаче, то зомліє,
Головоньку схилить:
«Серце моє, доле моя!
Соколе мій милий!
Мій!..» Аж верби нагинались
Слухать тую мову.
Ото мова! Не розкажу,
Мої чорноброві,
Не розкажу против ночі,
А то ще присниться.
Нехай собі розійдуться
Так, як ізійшлися, —
Тихесенько, гарнесенько,
Щоб ніхто не бачив
Ні дівочі дрібні сльози,
Ні щирі козачі.
Нехай собі... Може, ще раз
Вони на сім світі
Зострінуться... Побачимо...

А тим часом світить
З усіх вікон у титаря.
Що-то там твориться?
Треба глянуть та розказать...
Бодай не дивиться!
Бодай не дивитись, бодай не казати!
Бо за людей сором, бо серце болить
Гляньте, подивіться: то конфедерати,
Люде, що зібрались волю боронить.
Боронять, прокляті... Будь проклята мати,
І день і година, коли понесла,
Коли породила, на світ привела!
Дивіться, що роблять у титаря в хаті
Пекельнії діти.
У печі пала
Огонь і світить на всю хату,
В кутку собакою дрижить
Проклятий жид; конфедерати
Кричать до титаря: «Хоч жить?
Скажи, де гроші?»
Той мовчить.
Налигачем скрутили руки,
Об землю вдарили — нема,
Нема ні слова.
«Мало муки!
Давайте приску! Де смола?
Кропи його! Отак! Холоне?
Мерщій же приском посипай!
Що? скажеш, шельмо?.. І не стогне!
Завзята бестія! Стривай!»
Насипали в халяви жару...
«У тім’я цвяшок закатай!»
Не витерпів святої кари,
Упав, сердега. Пропадай,
Душа, без сповіді святої!
«Оксано, дочко!» — та й умер.
Ляхи задумалися, стоя,
Хоч і запеклі.
«Що ж тепер?
Панове, ради! Поміркуєм,
Тепер з ним нічого робить.
Запалим церкву!»
«Ґвалт! рятуйте!
Хто в Бога вірує!» — кричить
Надворі голос що є сили.
Ляхи зомліли. «Хто такий?»
Оксана в двері: «Вбили! вбили!»
Та й пада крижем. А старший
Махнув рукою на громаду.
Понура шляхта, мов хорти,
За двері вийшли. Сам позаду
Бере зомлілую...
Де ж ти,
Яремо, де ти? подивися!
А він, мандруючи, співа,
Як Наливайко з ляхом бився.
Ляхи пропали; нежива
Пропала з ними і Оксана.
Собаки де-де по Вільшаній
Загавкають та й замовчать.
Біліє місяць; люде сплять,
І титар спить... Не рано встане:
Навіки, праведний, заснув.
Горіло світло, погасало,
Погасло... Мертвий мов здригнув.
І сумно-сумно в хаті стало.

For a long time they, as you can see,
The boundaries of the language of conversation
They kissed and hugged
With all my might;
Then they cried, then they swore,
Then they swore again.
Yarema told her
How will they live
Buying like gold
And fate will come,
How to cut haidamaks
Lyakhiv in Ukraine,
How will he rule,
When he doesn't die.
I'm tired of hearing
Dalebi, girls!
"That's what! Speak indeed
I'm tired! ”
And the mother
Or the father will see
What are you, my dear,
You read such a miracle, -
Sin on the whole lip!
Then, then ... And tsur him,
And very interesting!
And I would tell you too much,
Like a black Cossack
Under the willow, above the water,
Hugging, sad;
And Oksana, like a dove,
Cooing, kissing;
It will cry, it will die,
Tilt your head:
"My heart, my destiny!
My dear falcon!
My! .. »As soon as the willows bent down
Listen to that language.
Here's the language! I will not tell
My black eyebrows,
I will not tell against the night,
And then dream.
Let them break up
Yes, as agreed -
Quietly, prettyly,
That nobody saw
No girl's small tears,
No sincere Cossacks.
Let yourself ... Maybe again
They are in seven worlds
Meet ... Let's see ...

Meanwhile, it shines
From all the windows of the titar.
Is something going on there?
We need to look and tell ...
Don't look!
Don't look, don't say!
Because people are ashamed, because their hearts hurt
Look, look: the Confederates,
The people gathered are defending their will.
Defend, damn ... Be damned mother,
And the day and hour when she suffered,
When she gave birth, she was born!
See what they do to the titar in the house
Hellish children.
The furnace fell
The fire shines on the whole house,
In the corner the dog is shaking
Cursed Jew; confederates
Shout to the titar: “Want to live?
Tell me, where is the money? ”
He is silent.
Hands twisted hands,
They hit the ground - no,
There is not a word.
“A little torment!
Let's squirt! Where is the resin?
Dill it! Oh yeah! Holone?
Sprinkle the dead with a spray!
What? you say, pimp? .. And do not moan!
Zealous beast! Wait! ”
They poured heat into the freebies ...
"Roll a nail in the crown!"
Did not suffer the holy punishment,
I fell, my dear. Get lost,
Soul, without holy confession!
"Oksana, daughter!" - and died.
Lyakhi thought, standing,
Although hardened.
"What now?
Gentlemen, work! Consider
Now she does nothing with him.
Let's set the church on fire! ”
"Ruckus! save!
Who believes in God! ” - to shout
Outside the voice that there is strength.
The cellars died. "Who is?"
Oksana at the door: "Killed! killed! ”
Yes, and falls crosswise. And the senior
He waved his hand at the community.
Gloomy gentry, like greyhounds,
They went out the door. Alone behind
Takes a dead ...
Where are you
Yaremo, where are you? look!
And he, while traveling, sang,
As Nalyvayko fought with a lyakh.
Lyakhi disappeared; inanimate
Oksana also disappeared with them.
Dogs somewhere in Vilshany
They shut up and shut up.
White moon; people sleep
And the titar is asleep ... He won't get up early:
Forever, righteous, fell asleep.
The light was on, extinguished,
Extinguished ... The dead man shuddered.
And it became sad-sad in the house.