ГОГОЛЮ
За думою дума роєм вилітає,
Одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Кому ж її покажу я,
І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово?
Всі оглухли — похилились
В кайданах... байдуже...
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате...
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати.
Не заріже батько сина,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.
Не заріже — викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві. Це б то, бачиш,
Лепта удовиці
Престолові- отечеству
Та німоті плата.
Нехай, брате. А ми будем
Сміяться та плакать.
ГОГОЛЮ
По думой дума роем вылетает,
Одна давит сердце, вторая раздирает,
А третяя тихо, тихо плачет
В самом сердце, может, и Бог не видит.
Кому же ее покажу я,
И кто тот язык
Приветствует, угадает
Великое слово?
Все оглохли - склонились
В кандалах ... безразлично ...
Ты смеешься, а я плачу,
Большой мой друг.
А что вредит тому плачу?
Богилова, брат ...
НЕ заревут в Украине
Вольные пушки.
НЕ зарежет отец сына,
Своего ребенка,
За честь, славу, за братство,
За свободу в стране.
НЕ зарежет - воспитали
И продаст в разницу
Солдату. Это бы то, видишь,
лепта вдовицы
Престолови- отечеству
И безмолвии плата.
Пусть, брат. А мы будем
Смеяться и плакать.
