Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! може, серце
Хоч трохи спочине.
II
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє,
Дніпра гирло затопило.
«А нуте, хлоп'ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-де буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове-молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!» —
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову походжає
Пан-отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.
[1839, С.-Петербург]
It was once - in Ukraine
Cannon roared;
It was once - Cossacks
Been able to dominate.
Dominated, caught
And the glory and freedom;
Passed - remnant
Graves in the field.
Vysokiyi those graves
Where lay to rest
Kozatskeye white body,
In Gudulu covered.
Vysokiyi those graves
Blackened as mountains,
And the will quietly in a field
With winds say.
Witness the glory of hazing
With the wind speaks,
A grandson is in the spit dew,
They were singing.
It was once - in Ukraine
Woe dancing,
Zhurba ham in honey-vodka
Delivery wheels.
It was good to live once
At the Ukraine ...
And remember! maybe heart
Although a little rest.
II
The black cloud from Lehman
The sky, the sun lies,
The blue sea creature
It moans, then howling,
Dnipro estuary flooded.
"But come now, boys,
In baydaky! The sea plays -
Let us go for a walk! "
Cossacks gathered -
Lyman boats covered.
"Play the same sea!" - Sang,
Zapinylys waves.
Around wave as the mountains:
Neither earth nor sky.
Heart mliye and Cossacks
That alone should be.
Glide myself and sing;
Fishing flies ...
Ahead chieftain
Leads where know.
Stroll along baydaka,
Goes off pipe in his mouth;
Looked here, there -
Where de but work?
Fastening the black Wuxi,
For ear wig,
He raised his hat - boats began.
"Let the enemy is killed!
Not in Sinop, chiefs,
Gentlemen, fellows,
And Constantinople to the Sultan,
Come and visit us! "
"Well, Father Otaman!" -
Around zarevilo.
"Thank you!" -
He put his hat.
Again boil
The blue sea; along baydaka
Again stroll
Mr. Ataman, and for a moment
Silently glances.
[1839, St. Petersburg]
