Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.2

Зеленіють по садочку
Черешні та вишні;
Як і перше виходила,
Катерина вийшла.
Вийшла, та вже не співає,
Як перше співала,
Як москаля молодого
В вишник дожидала.
Не співає чорнобрива,
Кляне свою долю.
А тим часом вороженьки
Чинять свою волю —
Кують речі недобрії.
Що має робити?
Якби милий чорнобривий,
Умів би спинити...
Так далеко чорнобривий,
Не чує, не бачить,
Як вороги сміються їй,
Як Катруся плаче.
Може, вбитий чорнобривий
За тихим Дунаєм;
А може, вже в Московщині
Другую кохає!
Ні, чорнявий не убитий,
Він живий, здоровий...
А де ж найде такі очі,
Такі чорні брови?
На край світа, в Московщині,
По тім боці моря,
Нема нігде Катерини;
Та здалась на горе!..
Вміла мати брови дати,
Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати.
А без долі біле личко —
Як квітка на полі:
Пече сонце, гойда вітер,
Рве всякий по волі.
Умивай же біле личко
Дрібними сльозами,
Бо вернулись москалики
Іншими шляхами.

II
Сидить батько кінець стола,
На руки схилився,
Не дивиться на світ Божий:
Тяжко зажурився.
Коло його стара мати
Сидить на ослоні,
За сльозами ледве-ледве
Вимовляє доні:
«Що весілля, доню моя?
А де ж твоя пара?
Де світилки з друженьками,
Старости, бояре?
В Московщині, доню моя!
Іди ж їх шукати,
Та не кажи добрим людям,
Що є в тебе мати.
Проклятий час-годинонька,
Що ти народилась!
Якби знала, до схід сонця
Була б утопила...
Здалась тоді б ти гадині,
Тепер — москалеві...
Доню моя, доню моя,
Цвіте мій рожевий!
Як ягодку, як пташечку,
Кохала, ростила
На лишенько... Доню моя,
Що ти наробила?..
Оддячила!.. Іди ж, шукай
У Москві свекрухи.
Не слухала моїх річей,
То її послухай.
Іди доню, найди її,
Найди, привітайся,
Будь щаслива в чужих людях,
До нас не вертайся!
Не вертайся, дитя моє,
З далекого краю...
А хто ж мою головоньку
Без тебе сховає?
Хто заплаче надо мною,
Як рідна дитина?
Хто посадить на могилі
Червону калину?
Хто без тебе грішну душу
Поминати буде?
Доню моя, доню моя,
Дитя моє любе!
Іди од нас...»

Ледве-ледве
Поблагословила:
«Бог з тобою!» — та, як мертва,
На діл повалилась...
Обізвався старий батько:
«Чого ждеш, небого?»
Заридала Катерина,
Та бух йому в ноги:
«Прости мені, мій батечку,
Що я наробила!
Прости мені, мій голубе,
Мій соколе милий!»
«Нехай тебе Бог прощає
Та добрії люде;
Молись Богу та йди собі —
Мені легше буде».

Ледве встала, поклонилась,
Вийшла мовчки з хати;
Осталися сиротами
Старий батько й мати.
Пішла в садок у вишневий,
Богу помолилась,
Взяла землі під вишнею,
На хрест почепила,
Промовила: «Не вернуся!
В далекому краю
В чужу землю чужі люде
Мене заховають;
А своєї ся крихотка
Надо мною ляже
Та про долю, моє горе,
Чужим людям скаже...
Не розказуй, голубонько!
Де б не заховали,
Щоб грішної на сім світі
Люде не займали.
Ти не скажеш... Ось хто скаже,
Що я його мати!
Боже ти мій!.. Лихо моє!
Де мені сховатись?
Заховаюсь, дитя моє,
Сама під водою,
А ти гріх мій спокутуєш
В людях сиротою,
Безбатченком!..»

Green in the garden
Sweet cherries and sour cherries;
As the first came out,
Catherine came out.
She came out, but no longer sings,
As the first sang,
As a young Muscovite
She waited in the cherry tree.
Marigold does not sing,
He swears his fate.
Meanwhile, fortune tellers
Do your will -
They forge bad things.
What should he do?
If the cute black-bearded,
I would be able to stop ...
So far black-bearded,
Can't hear, can't see,
As enemies laugh at her,
As Katrusya cries.
Maybe a black-bearded man was killed
Beyond the quiet Danube;
Or maybe already in the Moscow region
Loves the second!
No, the black man is not killed,
He is alive, healthy ...
And where will he find such eyes,
Such black eyebrows?
On the edge of the world, in the Moscow region,
On the other side of the sea,
Catherine is nowhere to be found;
She surrendered on the mountain! ..
She was able to have eyebrows to give,
Brown eyes,
But she could not in seven worlds
Happiness is the fate of the date.
And without fate the white face -
Like a flower in a field:
The sun burns, the wind sways,
Everyone tears at will.
Wash your white face
Small tears,
Because the Muscovites have returned
In other ways.

II
Father sits at the end of the table,
He leaned on his hands,
Does not look at the world of God:
He grumbled heavily.
Around his old mother
Sitting on a bench,
Behind the tears barely
Says the donkey:
“What wedding, my daughter?
And where is your couple?
Where are the lamps with friends,
Old age, boyars?
In the Moscow region, my daughter!
Go look for them,
But don't tell good people
What do you have a mother.
Damn hourly time,
What were you born!
If I knew, before sunrise
She would have drowned ...
It would seem to you then,
Now - the Muscovites ...
My daughter, my daughter,
My pink is blooming!
Like a berry, like a bird,
Loved, raised
Only ... My daughter,
What did you do? ..
Thank you! .. Go, look
In Moscow, mother-in-law.
Didn't listen to my things,
Then listen to her.
Go daughter, find her,
Find, say hello,
Be happy in strangers,
Don't come back to us!
Don't come back, my child,
From a distant land ...
And who is my head
Will he hide without you?
Who will weep over me,
As a native child?
Who will plant on the grave
Red viburnum?
Who without you is a sinful soul
Will it be remembered?
My daughter, my daughter,
My dear child!
Get away from us ... "

Barely
Blessed by:
"God be with you!" - and as dead,
She collapsed ...
The old father called:
"What are you waiting for, heaven?"
Catherine cried,
But boo at his feet:
"Forgive me, my father,
What have I done!
Forgive me, my pigeon,
My dear falcon! ”
"May God forgive you
And good people;
Pray to God and go to yourself -
It will be easier for me. "

Barely got up, bowed,
She left the house in silence;
Remained orphans
Old father and mother.
Went to the cherry orchard,
I prayed to God
Took the land under the cherry,
She touched the cross,
She said: “I will not return!
In the far edge
In a foreign land, strangers
I will be hidden;
And its a baby
It will lie on me
And about fate, my grief,
He will tell strangers ...
Don't tell, little dove!
Wherever they hid,
To be a sinner in the seven worlds
People did not occupy.
You won't say ... Here's who will say
What am I his mother!
My God, you are mine! .. My misfortune!
Where can I hide?
I will hide, my child,
Alone under water,
And you atone for my sin
In orphans,
Homeless! .. »