Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.5

Реве, стогне хуртовина,
Котить, верне полем;
Стоїть Катря серед поля,
Дала сльозам волю.
Утомилась заверюха,
Де-де позіхає;
Ще б плакала Катерина,
Та сліз більш немає.
Подивилась на дитину —
Умите сльозою,
Червоніє, як квіточка
Вранці під росою.
Усміхнулась Катерина,
Тяжко усміхнулась:
Коло серця — як гадина
Чорна повернулась.
Кругом мовчки подивилась;
Бачить — ліс чорніє;
А під лісом, край дороги,
Либонь, курінь мріє.
«Ходім, сину, смеркається;
Коли пустять в хату,
А не пустять, то й надворі
Будем ночувати.
Під хатою заночуєм,
Сину мій Іване!
Де ж ти будеш ночувати,
Як мене не стане?
З собаками, мій синочку,
Кохайся надворі!
Собаки злі, покусають,
Та не заговорять,
Не розкажуть, сміючися...
З псами їсти й пити...
Бідна моя головонько!
Що мені робити?»

Сирота-собака має свою долю,
Має добре слово в світі сирота;
Його б’ють і лають, закують в неволю,
Та ніхто про матір на сміх не спита;
А Йвася спитають, зараннє спитають,
Не дадуть до мови дитині дожить.
На кого собаки на улиці лають?
Хто голий, голодний під тином сидить?
Хто лобуря водить? Чорняві байстрята...
Одна його доля — чорні бровенята.
Та й тих люде заздрі не дають носить.

IV
Попід горою, яром, долом,
Мов ті діди високочолі,
Дуби з Гетьманщини стоять.
У яру гребля, верби вряд,
Ставок під кригою в неволі
І ополонка — воду брать...
Мов покотьоло червоніє,
Крізь хмару сонце зайнялось.
Надувся вітер; як повіє —
Нема нічого: скрізь біліє...
Та тілько лісом загуло.

Реве, свище заверюха.
По лісу завило;
Як те море, біле поле
Снігом покотилось.
Вийшов з хати карбівничий,
Щоб ліс оглядіти,
Та де тобі! Таке лихо,
Що не видно й світа.
«Еге, бачу, яка фуга!
Цур же йому з лісом!
Піти в хату... Що там таке?
От їх достобіса!
Недобра їх розносила,
Мов справді за ділом.
Ничипоре! Дивись лишень,
Які побілілі!»
«Що, москалі?..» — «Де москалі?»
«Що ти? Схаменися!»
«Де москалі-лебедики?»
«Та он, подивися».
Полетіла Катерина
І не одяглася.
«Мабуть, добре Московщина
В тямку їй далася!
Бо уночі тілько й знає,
Що москаля кличе».
Через пеньки, заметами,
Летить, ледве дише.
Боса стала серед шляху,
Втерлась рукавами.
А москалі їй назустріч,
Як один верхами.
«Лихо моє! Доле моя!»
До їх... Коли гляне —
Попереду старший їде.
«Любий мій Іване!
Серце моє коханеє!
Де ти так барився?»
Та до його... За стремена...
А він подивився,
Та шпорами коня в боки.
«Чого ж утікаєш?
Хіба забув Катерину?
Хіба не пізнаєш?
Подивися, мій голубе,
Подивись на мене —
Я Катруся твоя люба.
Нащо рвеш стремена?»
А він коня поганяє,
Нібито й не бачить.
«Постривай же, мій голубе!
Дивись — я не плачу.
Ти не пізнав мене, Йване?
Серце, подивися,
Їй же богу, я Катруся!»
«Дура, отвяжися!
Возьмите прочь безумную!»
«Боже мій! Іване!
І ти мене покидаєш?
А ти ж присягався!»
«Возьмите прочь! Что ж вы стали?»
«Кого? Мене взяти?
За що ж, скажи, мій голубе?
Кому хоч оддати
Свою Катрю, що до тебе
В садочок ходила,
Свою Катрю, що для тебе
Сина породила?
Мій батечку, мій братику!
Хоч ти не цурайся!
Наймичкою тобі стану...
З другою кохайся...
З цілим світом... Я забуду,
Що колись кохалась,
Що од тебе сина мала,
Покриткою стала...
Покриткою... Який сором!
І за що я гину!
Покинь мене, забудь мене,
Та не кидай сина.
Не покинеш?.. Серце моє,
Не втікай од мене...
Я винесу тобі сина».

Roaring, moaning blizzard,
Roll, return to the field;
Katrya is standing in the middle of the field,
She gave way to tears.
The blizzard is tired,
Somewhere yawning;
Catherine would cry,
And there are no more tears.
She looked at the child -
Wash away with a tear,
Reddens like a flower
In the morning under the dew.
Catherine smiled,
She smiled hard.
The circle of the heart is like a reptile
Black turned.
She looked around in silence;
He sees that the forest is turning black;
And under the forest, the edge of the road,
Or, the hut dreams.
"Let's go, son, it's getting dark;
When they let you into the house,
And if they don't let it, then outside
Let's spend the night.
We spend the night under the house,
My son Ivan!
Where will you spend the night,
How can I not?
With dogs, my son,
Make love outside!
Dogs are angry, they bite,
Don't talk,
They won't tell, laughing ...
Eat and drink with dogs ...
Poor little head!
What should I do?"

An orphan dog has a destiny,
An orphan has a good word in the world;
He is beaten and scolded, imprisoned,
But no one asks about the mother laughing;
And they will ask Yvas, they will ask in advance,
They will not let the child live.
Who do dogs bark at on the street?
Who sits naked, hungry under the mud?
Who drives the lobster? Black bastards ...
One of his destinies is black eyebrows.
And those people are not envied to wear.

IV
Under the mountain, ravine, valley,
As those high-minded grandfathers,
Oaks from the Hetmanate stand.
In the ravine of the dam, willows hardly,
Pond under the ice in captivity
And the ice-hole - to take water ...
Tongue rolled red,
The sun set through the cloud.
The wind blew; how to blow -
There is nothing: everywhere is white ...
But only the forest roared.

Roaring, fistula zaveryukha.
The forest howled;
Like the sea, the white field
It was snowing.
The miner left the house,
To inspect the forest,
And where are you! So famous,
What is not visible to the world.
“Yeah, I see what a fugue!
Tsur to him with the forest!
Go to the house ... What is there?
Here is their dignity!
Badness carried them,
He really spoke for business.
Nichipore! Just look,
Which turned white! ”
"What, Muscovites? .." - "Where are the Muscovites?"
"What are you?" Come to your senses! ”
"Where are the Muscovite swans?"
"Yes, he is, look."
Catherine flew
And did not get dressed.
"Apparently, Moscow is good
In the dark she was given!
Because at night he only knows
What calls a Muscovite?
Through the stumps, drifts,
Fly, barely breathing.
The boss stood in the middle of the road,
She rubbed her sleeves.
And the Muscovites to meet her,
As one riding.
"My misfortune! My down! ”
To them ... When you look -
Ahead the senior goes.
"My dear Ivan!
My heart loves!
Where did you hesitate so much? ”
And to him ... For the stirrups ...
And he looked
And spurs the horse to the sides.
"Why are you running away?
Did you forget Catherine?
Don't you know?
Look, my pigeon,
Look at me -
I'm Katrusya, your love.
Why do you tear stirrups? »
And he drives the horse,
He doesn't seem to see it.
"Wait a minute, my pigeon!"
Look - I'm not crying.
Didn't you know me, Ivan?
Heart, look,
For God's sake, I'm Katrusya! ”
"Fool, untie yourself!
Take away the madwoman! ”
"Oh my! Ivan!
And you leave me?
And you swore! ”
“Take it away! What have you become? ”
"Whom? Take me?
For what, tell me, my pigeon?
To whom at least to give
Your Katrya, that's up to you
I went to kindergarten,
Your Katrya, that's for you
She gave birth to a son?
My father, my brother!
Although you do not shy away!
I will become your mercenary ...
Fall in love with another ...
With the whole world ... I'll forget
What once fell in love,
What of you little son,
The cover was ...
Cover ... What a shame!
And why am I dying!
Leave me, forget me,
So don't leave your son.
Won't you leave? .. My heart,
Don't run away from me ...
I will bring you a son. "