Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Не молилася за мене

Не молилася за мене,
Поклони не клала
Моя мати; а так собі
Мене повивала,
Співаючи. — Нехай росте
Та здорове буде! —
І виріс я, хвалить Бога,
Та не виліз в люде.
Лучше було б не родити
Або утопити,
Як мав би я у неволі
Господа гнівити.

А я так мало, небагато
Благав у Бога, тілько хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку; щоб з нею
Удвох дивитися з гори
На Дніпр широкий, на яри,
Та на лани золотополі,
Та на високії могили;
Дивитись, думати, гадать,
Коли-то їх понасипали?
Кого там люде поховали?
І вдвох тихенько заспівать
Ту думу сумную, днедавну,
Про лицаря того гетьмана,
Що на огні ляхи спекли.
А потім би з гори зійшли;
Понад Дніпром у темнім гаї
Гуляли б, поки не смеркає,
Поки мир Божий не засне,
Поки з вечернею зорьою
Не зійде місяць над горою,
Туман на лан не прожене.
Ми б подивились, помолились
І розмовляючи пішли б
Вечеряти в свою хатину.

Даєш ти, Господи єдиний,
Сади панам в Твоїм раю,
Даєш високії палати.
Пани ж неситії, пузаті,
На рай Твій, Господи, плюють
І нам дивитись не дають
З убогої малої хати.

Я тілько хаточку в тім раї
Благав, і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі,
Хоч на малесенькій горі.

Didn't pray for me,
She did not bow
My mother; and so-so
She wrapped me up,
Singing. "Let it grow."
Yes, it will be healthy! -
And I grew up, praise God,
But did not get into people.
It would be better not to give birth
Or drown,
As if I were in captivity
To anger the Lord.

And I'm so little, so little
He prayed to God, only to the house,
One hut in the grove,
And two poplars beside her,
That untalented mine,
My Oksanochka; to be with her
The two of you watch from the mountain
On the Dnieper wide, on ravines,
And on the fields of gold,
And on high graves;
Watch, think, guess,
Have they ever been dumped?
Who were the people buried there?
And the two of them sing softly
That thought is sad, until recently,
About the knight of that hetman,
That the fires were baked on the fire.
And then they would come down from the mountain;
Above the Dnieper in a dark grove
We would walk until dusk,
Until the peace of God falls asleep,
While with the evening dawn
The moon will not rise over the mountain,
The fog on the lan did not go away.
We would look, pray
And talking would go
Have dinner in your hut.

You give, Lord only,
Gardens to the lords in your paradise,
You give high chambers.
Ladies and gentlemen, pot-bellied,
They spit on Your paradise, Lord
And we are not allowed to watch
From a poor little house.

I'm just a little house in that paradise
I begged, and I still beg,
To at least die on the Dnieper,
Although on a tiny mountain.