Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Причинна

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.
Не русалонька блукає:
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила,
Щоб менше скучала,
Щоб, бач, ходя опівночі,
Спала й виглядала
Козаченька молодого,
Що торік покинув.
Обіщався вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з’їли –
Така його доля.
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає.
Не вернеться чорнобривий
Та й не привітає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав'яже,
Не на ліжко, в домовину
Сиротою ляже!

Така її доля… О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю – вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють.
Чи винна ж голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума – заблудив.
Щаслива голубка: високо літає,
Полине до Бога – милого питать.
Кого ж сиротина, кого запитає,
І хто їй розкаже, і хто теє знає,
Де милий ночує: чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напова,
Чи, може, з другою, другую кохає,
Її, чорнобриву, уже забува?
Якби-то далися орлинії крила,
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла.
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як Бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
«Журись», – каже думка, жалю завдає.
О Боже мій милий! така твоя воля,
Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст ні пари.
Широкий Дніпр не гомонить:
Розбивши вітер чорні хмари
Ліг біля моря одпочить.
А з неба місяць так і сяє;
І над водою, і над гаєм,
Кругом, як в усі, все мовчить.
Аж гульк – з Дніпра повиринали
Малії діти, сміючись.
«Ходімо гріться! – закричали. –
Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;
З осоки коси, бо дівчата).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
«Чи всі ви тута? – кличе мати. –
Ходім шукати вечерять.
Пограємось, погуляймо
Та пісеньку заспіваймо:
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Місяченьку!
Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті,
В очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий,
Знайшли вчора у діброві.
Світи довше в чистім полі,
Щоб нагулятись доволі,
Поки відьми ще літають,
Поки півні не співають,
Посвіти нам… Он щось ходить!
Он під дубом щось там робить.
Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила,
Нехрещену положила».
Зареготались нехрещені…
Гай обізвався; галас, зик.
Орда мов ріже. Мов скажені,
Летять до дуба… Нічичирк…
Схаменулись нехрещені,
Дивляться – мелькає,
Щось лізе вверх по стовбуру
До самого краю.
Ото ж тая дівчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!
На самий верх на гіллячці
Стала… В серце коле!
Подивилась на всі боки
Та й лізе додолу.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.
Довго, довго дивовались
На її уроду…
Треті півні: кукуріку! –
Шелеснули в воду.

Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На д

Roars and groans wide Dnepr,
An angry wind howls,
Down willows bend high,
Mountains wave rise.
And a pale moon at that time
From the clouds he looked somewhere,
Like a boat in the blue sea
It emerged, then sank.
The third roosters did not sing,
Nobody is making noise anywhere,
The owls in the grove echoed,
And the gum creaked again and again.

On such a day under the mountain,
Near that grove,
What turns black over water,
Something white is wandering.
Maybe a little mermaid came out
Mothers to look for,
Or maybe a Cossack is waiting,
To tickle.
Not a little mermaid wanders:
Then the girl walks,
And she does not know (because it is causal),
What does it do.
So the fortune teller did,
To miss less,
That, behold, walking at midnight,
She slept and looked
Cossack young,
That left last year.
Promised to return,
Yes, apparently, and died!
Not covered with Chinese
Cossack eyes,
The white face was not washed
Maiden's tears:
The eagle took out his brown eyes
In someone else's field,
The wolves ate the white body -
Such is his fate.
In vain every night little girl
It looks like.
Black-bearded will not return
And do not greet,
Do not unravel a long braid,
He will not tie a handkerchief,
Not on the bed, at home
An orphan will lie down!

Such is her fate… Oh my dear God!
What are you punishing her for, young woman?
For falling in love so sincerely
Cossack eyes? .. Forgive the orphan!
Who does she love? Neither father nor mother,
One, like that bird in the far edge.
Send her fate - she is young,
Because strangers will laugh at her.
Is it the dove's fault that the dove loves?
Is the pigeon that killed the falcon guilty?
Bored, cooing, bored by the white world,
He flies, searches, thinks - he got lost.
Happy dove: flies high,
Pauline to God - sweet to feed.
Who is the orphan, whom will he ask?
And who will tell her, and who knows,
Where the sweetheart spends the night: or in a dark grove,
Or in the fast Danube a horse full,
Or maybe with the second, the second loves,
Has she, a marijuana, already forgotten?
If only eagle wings were given,
Behind the blue sea I would find a sweetheart;
She would love the living, strangle her friend,
And to the dead in a pit would lie down.
Not so much the heart loves to share with anyone,
Not so it wants, as God gives us:
It does not want to live, does not want to grieve.
"Sorry," the thought says, regretting.
Oh my dear God! so is your will
Such is her happiness, such is her destiny!

She walks everything, no steam from her lips.
The wide Dnieper does not murmur:
Breaking the wind black clouds
He lay down by the sea to rest.
And from the sky the moon shines;
And over the water, and over the grove,
All around, as in all, everything is silent.
They roared out of the Dnieper
Small children laughing.
"Let's warm up! They shouted. -
The sun has already risen! ” (Naked everywhere;
From sedge braids, because girls).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Are you all here?" - calls the mother. -
Let's go look for dinner.
Let's play, let's go for a walk
And let's sing the song:
Wow! Wow!
Straw spirit, spirit!
My mother gave birth to me,
She laid the unbaptized.
Little moon!
Our little dove!
Come to us for dinner:
We have a Cossack in the reeds,
In the reeds, in the sedges,
Silver ring on his hand;
Young, black-browed,
Found yesterday in an oak grove.
The worlds are longer in the open,
To get fat enough,
While the witches are still flying,
Until the roosters sing,
Enlighten us… He walks something!
He is doing something there under the oak.
Wow! Wow!
Straw spirit, spirit!
My mother gave birth to me,
She laid the unbaptized. "
The unbaptized laughed…
Guy called; noise, zik.
The horde of tongues cuts. Languages ​​are crazy,
Fly to the oak… Nichichirk…
The unbaptized came to their senses,
Watch - flashes,
Something climbs up the trunk
To the very edge.
Here's that little girl,
What sleepy fornication:
That's the reason for it
The fortune teller did!
At the very top on a branch
Became… In the heart of the circle!
She looked in all directions
Yes, and climbs down.
Around the oak mermaid
They waited in silence;
Took her, dear,
And they tickled.
We wondered for a long, long time
On her freak…
Third roosters: corn! -
They rustled in the water.

The lark chirped,
Flying up;
Zakuvala cuckoo,
On d