Текст песни Тарас Компаніченко - Ах, Українонько

Ах, Україненько, б[і]дна годиненько тепер твоя,
Згинули козаки, добриї юнаки, ах, кров моя.
Где ж ви, Дорошенки, где ж ви, Хмельниченки, і ви, Івани?
См[і]лиє сотники, битниє десятники і ви, гетьмани?
Гдесь в поля дикі[ї], гдесь вас в нелюд[сь]кії смертухна загнала,
А в [і] сти нашого нещ[аст] я горкого вам не дала.
Колись татарському народу дикому страх бив козак,
Ах, тепер страх нови м[у]жньому людові кримський сайдак.
Так опановали, так нас опасали зо всіх сторон,
Що только нашої крві запоро [з] скої сам ждет ворон. /10/
Браття хорошиє, молойці гожиє во крві лежать,
Без голови тиє, без плеча другиє п[і]сок зоблять.
Кров ллється р[і]ками, услан[і] трупами побитих поля,
На гетьманов голови вложила окови тяжка неволя.
За провод, за дзвони — сороки, ворони смутно кр[я]чуть, /15/
За дяка гласного, за попа власного во[в]ки виють.
Ні труни, ні ями, погреб межи птаствами проклят маєм,
Б[і]дна головенько, кровная доленько, чим ся стаєм?
Як много поганьцов з наших же браньцов, дєток малих,
З них неприятельов, з них тепер татаров вид[и]м см [я] лих. /20/
Не один внук дєда, не один сусєд сусєда забив,
Власни брат на брата, батько на дитята меч наострив.
Нема ж уже ради, ані поради, што маєм дєлать,
Ах, только горенько і вельми т[я]женько в кут[і] думать.
Нехай хто знає, горко думає, што татар зробив, /25/
В тяжку годиненьку всю Україненьку з людей злупив.

Ah, Ukrainian, b [and] bottom is now yours,
Cossacks perished, good young men, ah, my blood.
Where are you, Doroshenko, where are you, Khmelnytsky, and you, Ivan?
Do the centurions, the battalion corporals, and you, the hetmans, laugh?
Somewhere in the fields wild, somewhere in the inhuman death drove you,
And I did not give you the bitterness of our misfortune.
Once the wild Tatar people were frightened by a Cossack,
Ah, now the fear of a new man [in] the Crimean said.
So mastered, so feared on all sides,
That only our Zaporozhian blood is waiting for the crows. / 10 /
Good brethren, good fellows are lying in blood,
Without the head, without the shoulder, the second juice will be swallowed.
Blood is shed by rivers, sent by the corpses of the beaten fields,
The hetmans were shackled by severe bondage.
For the wire, for the bells - magpies, crows vaguely kr [ya] a little, / 15 /
Thanks to the vowel, to the priest's own wailing.
Neither coffins nor pits, the cellar among the birds is cursed,
The bottom of the head is small, the blood is small, what do we become?
How many pagans of our own captives, little children,
Some of them are enemies, some of them are now Tatars of sorts. / 20 /
Not one grandson of the grandfather, not one neighbor of the neighbor killed,
Brother's own brother, the father of the child's sword sharpened.
There is neither counsel nor counsel that we should do;
Ah, only bitterly and very hard to think in the corner.
Let anyone know, bitterly think what the Tatars did, / 25 /
At a difficult hour, he beat the whole Ukrainian woman.