Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,
Ні на письменницьку огуду за пісні,
І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:
Дзвони собі, співай в святій самотині.
Не ярмарку тебе гучному зрозуміти
Серед своїх тривог, або пустих утіх.
Нехай турбуються, чи граються, мов діти:
Ти на високий лад не перестроїш їх.
Їх небеса — базар, їх божество — мамона...
Купують, продають, міняють крам на крам,
І буквою свого житейського закона
Готові зруйнувать духовний правди храм.
Готові, і не раз на торжищах великих
«Розпни, розпни його!» — вигукує тиран;
Но не смущається твій дух од криків диких;
Ти — невмирущий цар, ти й над царями пан.
Пантелеймон Куліш, "Поетові"
Кобзарю! Не смотри ни на похвалу темноты,
Ни на писательскую хулу за песни,
И ласки не ищи ни в богачей, ни в голытьбы:
Колокола себе, пой в святой одиночестве.
НЕ ярмарке тебя громкому понять
Среди своих тревог, или пустых утех.
Пусть беспокоятся, играют, как дети:
Ты на высокий строй не перестроить их.
Их небеса - базар, их божество - маммона ...
Покупают, продают, меняют товар на товар,
И буквой своего житейского закона
Готовые разрушилась духовной правды храм.
Готовы, и не раз в торжищах больших
«Распни, распни его!» - восклицает тиран;
Но не смущаеться твой дух от криков диких;
Ты - бессмертный царь, ты и царей господин.
Пантелеймон Кулиш, "Поэту"
