Я не боюсь тюрми і ката,
Вони для мене не страшні!
Страшніш тюрма у рідній хаті,
Неволя в рідній стороні.
Мені не стид носить кайдани
За волю краю і братів;
Та стид золочені жупани
Носить, найнявшись до катів.
Нехай нас мучать і катують,
А слова правди не уб’ють!
Нехай кати всі бенкетують —
Час прийде, разом пропадуть.
Що там тюрьма! То слава наша!
Ми всі тепер сидим в тюрмі!
Всі п’єм одну ми скорбну чашу,
Одна вона — тобі й мені.
В кого єсть совість і надія,
Того ця чаша не мина,
Той випити її зуміє,
Усю, усю! до дна, до дна!
Кого у краще віра гріє,
Тому ця чаша не страшна;
Вона прибавить ще надії,
І більше укріпить вона.
I'm not afraid of prison and the executioner,
They are not scary for me!
The worst prison in my home,
Slavery on the native side.
I'm not ashamed to wear shackles
For the will of the land and the brothers;
And shame gilded robes
Wears, hired by the executioners.
Let us be tortured and tortured,
And the words of truth will not kill!
Let the executioners feast everyone -
The time will come, together they will disappear.
What a prison! That is our glory!
We are all in prison now!
We all drink one cup of sorrow,
She is one for you and me.
Who has a conscience and hope,
That cup did not pass,
He will be able to drink it,
All, all! to the bottom, to the bottom!
Whom in the best faith warms,
Therefore, this bowl is not terrible;
It will add more hope,
And it will strengthen more.
