Текст песни Тарас Шевченко - І мертвим, і живим...

смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.
Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
Якби взять І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

СХАМЕНІТЬСЯ! будбте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь

Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слов'яни».
«Слов'яни! слов'яни!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаете
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка ,
І в слов'янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слов'янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дасть бі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже,—
Отоді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люди.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляни убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли ,
Ніже тії коми,

смеркается, и светает,
День Божий уходящий
И снова народ устали,
И все покоится.
Только я, как окаянный,
И день и ночь плачу
На распутьях многолюдных,
И никто не видит,
И не видит и не знает -
Оглохли, не слышат;
Кандалами меняются,
Правдой торгуют.
И господа презирают, -
людей запрягают
В тяжелые ига. Пашут беда,
Бедой засевают ...
А что вредит? увидите,
Которые будут жатвы!
Опомнитесь, недочеловеки,
Дети юродивые!
Посмотрите на рай тихий,
На свою страну!
Полюбите искренним сердцем
Большую развалины
Розкуйтеся, братайтесь!
В чужом краю
Не ищите, не спрашивайте
ТОГО, что нет
И на небе, а не только
На чужом поле.
В доме своя и правда,
И сила, и воля.

Нет на свете Украины,
Нет другого Днепра,
А вы претесь на чужбину
Искать хорошего добра,
Хорошая святого.
Свободы! воли!
Братства братского!
нашли,
Несли, несли с чужого поля
И в Украине принесли Великих слов большую силу,
И больше ничего.
кричите,
Что бог создав вас не для того,
Чтобы вы лжи поклонились! ..
И хилитесь, как и клонились!
И снова шкуру дерете
С братьев незрящих, гречкосеев,
И солнца-правды дозривать
В немецкие земле, не чужие,
Претесь снова! ..
Если бы взять И всю рухлядь с собой,
Дедами краденое добро,
Тогда остался бы сиротой Со святыми горами Днепр!

Ох, если бы то было, да вы не возвращались,
Чтобы там и умирали, где вы поросли!
Не плакали бы дети, иметь бы не рыдала,
Не слышали в бога вашей хулы.
И солнце не грело бы смердящего навоза
На чистой, широкой, на вольной земле.
И люди не знали, что вы за орлы,
И не покивали бы вас головой.

Опомнитесь! БУДБО люди,
Грянет!
раскуются вскоре
Закованные люди,
Наступит суд, заговорят
И Днепр и горы!
И потечет сторикамы
Кровь в синее море
Детей ваших ... и не будет
Кому помогать.
Отречется брат брата
И ребенка мать.
И дым облаком заступит
Солнце перед вами,
И навеки прокленетесь

Своими сынами
Умойтесь! образ Божий
Грязью НЕ скверните.
Не дури детей ваших,
Что они на свете
На то только, чтобы панувать ...
Потому неученых глаз
Заглянет им в душу
Глубоко! глубоко!
Дознаються голубки,
Чья вас шкура,
И осудят, и премудрых
Незамысловатые обманут!

Если бы вы учились так, как надо,
Так и мудрость бы была своя.
А то залез на небо:
«И мы не мы, и я не я,
И все это видел, и все знаю,
Нет ни ада, ни рая.
Нет и бога, только я!
И короткий немец узлуватий,
А больше никого! .. »-« Хорошо, брат,
Что же ты такое? »

«Пусть скажет
Немец. Мы не знаем ».
Так-то вы учитесь
В чужом краю!
Немец скажет: «Вы монголы».
«Моголы! монголы »
золотого Тамерлана
Внучата голые.
Немец скажет: «Вы славяне».
«Славяне! славяне »
Славных прадедов великих
Правнуки поганые!
И Коллара читаете
Из всей силы,
И Шафарик, и Ганка,
И в славянофилы
Так и претесь ... И все языки
Славянского народа -
Все знаете. А своей
Даст бы ... Когда будем
И по-своему глаголать,
Как немец покажет
Да к тому и истории
Нашу нам расскажет, -
Тогда мы заходимось! ..
хорошо принялись
По немецкому показа
И заговорили
Так, что немец не второпа,
Учитель большой,
А не то, чтобы простые люди.
А шума! и вопль!
«И гармония и сила
Музыка и все.
А история! .. поэма
Вольного народа!
Что те римляне убогие!
Черт знает что - Бруты!
У нас Бруты! и Коклес!
Славные, незабытых!
У нас свобода вырастала,
Днепром умывалась,
У главы горы слала,
Степью укрывалась »
Кровью она умывалась,
А пришла в кучах,
На казацких вольных трупах,
Окрадена трупам!
Посмотрите только хорошо,
прочитайте снова
Ту славу. и читайте
От слова к слову,
Не проходите ни титли,
Ниже тии комы,