Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі плачучи умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
I live in Ukraїnі , chi ni ,
Hto zgadaє Chi , chi forget
Mene in snіgu on chuzhinі -
Odnakovіsіnko Meni .
In nevolі virіs mіzh strangers
I, not oplakany svoїmi ,
In nevolі plachuchi die
I. s all going to take him ,
Small slіdu not leave
On nashіy slavnіy Ukraїnі ,
On nashіy - not svoїy zemlі .
I. not pom'yane dad s Sin ,
Sinovі not tell , "Pray ,
Molisya , sinus : for Vkraїnu
Yogo kolis tortured . "
Meni adding identical , chi bude
That begs syn , chi ni ...
That is not adding identical Meni ,
Yak Ukraїnu zlії Luda
Prisplyat , lukavі , i in ognі
її , okradenuyu , zbudyat ...
Oh, not adding identical Meni .
