Текст песни Тарас Шевченко - Сон

У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки,—
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята; «Нехай,— каже,—
Може, так і треба».
Так і треба! бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!
Шкода й праці. Схаменіться:
Усі на сім світі —
І царята і старчата —
Адамові діти.
І той... і той... а що ж то я?!
Ось що, добрі люди:
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.
А вам нудно! жалкуєте!
Єй-богу, не чую,
І не кричіть! Я свою п'ю,
А не кров людськую!

Отак, ідучи попідтинню
З бенкету п'яний уночі,
Я міркував собі йдучи,
Поки доплентавсь до хатини.
А в мене діти не кричать
І жінка не лає,
Тихо, як у раї,
Усюди божа благодать —
І в серці, і в хаті.
Отож я ліг спати.
А вже підпилий як засне,
То хоч коти гармати,
І усом не моргне.
Та й сон же, сон, напричуд дивний,
Мені приснився —
Найтверезіший би упився,
Скупий жидюга дав би гривню,
Щоб позирнуть на ті дива.
Та чорта з два!
Дивлюся: так буцім сова
Летить лугами, берегами, та нетрями,
Та глибокими ярами,
Та широкими степами,
Та байраками.
А я за нею, та за нею,
Лечу й прощаюся з землею:
«Прощай, світе, прощай, земле,
Неприязний краю,
Мої муки, мої люті
В хмарі заховаю.
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову.
На розмову тихо-сумну,
На раду з тобою;
Опівночі падатиму
Рясною росою.
Порадимось, посумуєм,
Поки сонце встане;
Поки твої малі діти
На ворога стануть.
Прощай же ти, моя нене,
Удово небого,
Годуй діток; жива правда
У господа бога!»

Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!

Everyone has their own destiny
And its path is wide:
He builds, he destroys,
He has an insatiable eye
He looks beyond the edge of the world, -
Is there no country
To take with you
Take home.
He chooses aces
Matchmaker in his house,
And he was secretly in the corner
Sharpens a knife on his brother.
And he, quiet and sober,
God-fearing,
Like a cat, sneaks up,
He looks unhappy
You have time to run
Claws in the liver -
And don't beg: they won't beg
Neither children nor a woman.
And he, generous and luxurious,
All the temples are built;
That homeland so love,
So he is worried,
So from him, dear,
Blood, like water, sharpens! ..
And the brethren are silent to themselves,
Staring eyes!
Like lambs; "Let him," he says, "
Maybe it is necessary. "
That's right! because no
Lord in heaven!
And you fall under the yoke
And some kind of paradise
Are you begging in that world?
No! no!
It's a pity and work. Come to your senses:
All in seven worlds -
Both kings and elders -
Adam's children.
And that ... and that ... and what am I ?!
Here's what, good people:
I play, feast
On Sundays and weekdays.
And you are bored! sorry!
God, I can't hear
And don't shout! I drink mine,
And not human blood!

Thus, going into the shadows
From a feast drunk at night,
I thought to myself as I went,
Until I reached the hut.
And my children do not shout
And the woman does not scold,
Quiet as in paradise,
God's grace is everywhere -
And in the heart, and in the house.
So I went to bed.
And already drunk as he falls asleep,
Even though the cannon cats,
And all does not blink.
And the dream, the dream, surprisingly strange,
I had a dream -
The most sober would get drunk,
A stingy Jew would give a hryvnia,
To look at those miracles.
Damn it!
I look: like an owl
To fly through meadows, shores, and slums,
And deep ravines,
And wide steppes,
And ravines.
And I'm for her, and for her,
I fly and say goodbye to the earth:
"Goodbye, world, goodbye, earth,
Hostile edge,
My torments, my rages
I will hide in the cloud.
And you, my Ukraine,
Talentless widow,
I will fly to you
From the cloud to talk.
On a quiet-sad conversation,
In consultation with you;
I will fall at midnight
Abundant dew.
Let's consult, let's be sad,
Until the sun rises;
While your little children
They will attack the enemy.
Farewell, my grandmother,
Widow of heaven,
Feed the children; living truth
God forbid! ”

We fly. I look until it dawns,
The edge of the sky is burning,
Nightingale in a dark grove
The sun meets.
The wind blows softly,
Steppes, deer dream,
Between the ravines above the joints
Willows turn green.
The gardens abounded,
Poplars at will
They stand to themselves like a watchman,
Talk to the field.
And all that, the whole country,
Covered with beauty,
Greens, washes
Small dew,
From time immemorial it is washed,
The sun meets ...
And there is no beginning,
And there is no end!