Текст песни Тарас Шевченко - Сон3

І знов лечу. Земля чорніє.

Дрімає розум, серце мліє.

Дивлюся: хати над шляхами

Та городи з стома церквами,

А в городах, мов журавлі,

Замоштрували москалі;

Нагодовані, обуті

І кайданами окуті,

Моштруються... Далі гляну:

У долині, мов у ямі,

На багнищі город мріє;

Над ним хмарою чорніє

Туман тяжкий... Долітаю —

То город безкраїй.

Чи то турецький,

Чи то німецький,

А може, те, що й московський.

Церкви, та палати,

Та пани пузаті,

І ні однісінької хати.

Смеркалося... огонь огнем

Кругом запалало,

Аж злякавсь я... «Ура! ура!

Ура!» — закричали.

«Цу-цу, дурні! схаменіться!

Чого се ви раді!

Що горите?» — «Экой хохол!

Не знает параду.

У нас парад! Сам изволит /272/

Сегодни гуляти!»

«Та де ж вона, тая цяця?»

«Бон видишь — палаты».

Штовхаюсь я; аж землячок,

Спасибі, признався,

З циновими ґудзиками:

«Де ты здесь узялся?»

«З України». — «Так як же ти

Й говорить не вмієш

По-здешнему?» — «Ба ні, — кажу, —

Говорить умію,

Та не хочу». — «Экой чудак!

Я всі входи знаю,

Я тут служу, коли хочеш,

В дворец попытаюсь

Ввесты тебе. Только, знаєш,

Мы, брат, просвищенны, —

Не поскупись полтинкою...»

Цур тобі, мерзенний

Каламарю... І зробився

Я знову незримий

Та й пропхався у палати.

Боже мій єдиний!!

Так от де рай! Уже нащо

Золотом облиті

Блюдолизи; аж ось і сам,

Високий, сердитий,

Виступає; обок його

Цариця- небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне

Хита головою.

Так оце-то та богиня!

Лишенько з тобою.

А я, дурний, не бачивши

Тебе, цяце, й разу,

Та й повірив тупорилим

Твоїм віршемазам.

Ото дурний! а ще й битий,

На квиток повірив

Москалеві; от і читай,

І йми ти їм віри!

За богами — панства, панства /273/

В серебрі та златі,

Мов кабани годовані,

Пикаті, пузаті!..

Аж потіють, та товпляться,

Щоб то ближче стати

Коло самих: може, вдарять

Або дулю дати

Благоволять; хоч маленьку,

Хоч півдулі, аби тілько

Під самую пику.

And I fly again. The earth is turning black.

The mind is dormant, the heart is beating.

I look: houses above the roads

And gardens with a hundred churches,

And in the cities, like cranes,

Muscovites drilled;

Fed, shod

And handcuffed,

Drill ... Then look:

In the valley, as in a pit,

In the swamp the garden dreams;

Above him a cloud blackens

The fog is heavy ... I'm coming -

The city is endless.

Whether Turkish,

Whether German,

Or maybe the same as Moscow.

Churches and chambers,

And the ladies are pot-bellied,

And not a single house.

It was getting dark ... fire by fire

All around lit up,

I was scared ... “Hooray! Hooray!

Hooray!" They shouted.

“Tsu-tsu, fools! come to your senses!

What are you happy about!

What are you burning? ” - “What a crest!

Does not know the parade.

We have a parade! Will please / 272 /

Take a walk today! ”

"Where is she, that aunt?"

"Bon you see - chambers."

I push; as much countryman,

Thanks, admitted

With zinc buttons:

"Where did you come from?"

"From Ukraine". - "So how are you

And you can't speak

In this way? ” "No," I say.

Says I can

I don't want to. " "What a freak!"

I know all the inputs,

I serve here whenever you want,

I'll try to go to the palace

Introduce you. Only, you know,

We, brother, are enlightened, -

Don't be stingy with a penny ... ”

Tsur to you, disgusting

Squid ... And it was done

I am invisible again

Yes, and pushed into the ward.

God is my only one !!

So from where is heaven! Already why

Gold-plated

Bludolysis; here he is,

Tall, angry,

Speaks; the edge of it

Queen of God,

Honeysuckle is dried,

Thin, long-legged,

Yes, unfortunately, heartily

He shakes his head.

So that's the goddess!

Only with you.

And I'm stupid, not seeing

You, aunt, and once,

And he believed the stupid

Your poems.

That's stupid! and also beaten,

I believed in the ticket

Muscovites; here and read,

And have faith in them!

For the gods - lordships, lordships / 273 /

In silver and gold,

Like wild boar fed,

Pikati, pot-bellied! ..

They are sweating and crowding,

To get closer

Circle themselves: maybe hit

Or give a fig

To favor; though small,

At least half a dozen, if only

Under the peak.