Текст песни Тарас Шевченко - Сон4

І всі уряд поставали

Ніби без’язикі —

Анітелень. Цар цвенькає;

А диво-цариця,

Мов та чапля меж птахами,

Скаче, бадьориться.

Довгенько вдвох похожали,

Мов сичі надуті.

Та щось нишком розмовляли —

Здалека не чути —

О отечестві, здається,

Та нових петлицях,

Та о муштрах ще новіших!..

А потім цариця

Сіла мовчки на дзиґлику.

Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого... та в пику

Його як затопить!..

Облизався неборака;

Та меншого в пузо —

Аж загуло!.. А той собі

Ще меншого туза

Межи плечі; той меншого,

А менший малого,

А той дрібних, а дрібнота

Уже за порогом

Як кинеться по улицях,

Та й давай місити

Недобитків православних,

А ті голосити;

Та верещать; та як ревнуть:

«Гуля наш батюшка, гуля!

Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...»

Зареготався я, та й годі; /274/

А й мене давнули

Таки добре. Перед світом

Усе те заснуло,

Тіль[ки] де-де православні

По углах стогнали

Та, стогнучи, за батюшку

Господа благали.

Сміх і сльози! От пішов я

Город озирати.

Там ніч, як день. Дивлюся:

Палати, палати

Понад тихою рікою;

А берег ушитий

Увесь каменем. Дивуюсь,

Мов несамовитий!

Як-то воно зробилося

З калюжі такої

Таке диво?.. Отут крові

Пролито людської —

І без ножа. По тім боці

Твердиня й дзвіниця,

Мов та швайка загострена,

Аж чудно дивиться.

І дзиґарі теленькають.

От я повертаюсь —

Аж кінь летить, копитами

Скелю розбиває!

А на коні сидить охляп,

У свиті — не свиті,

І без шапки. Якимсь листом

Голова повита.

Кінь басує — от-от річку,

От... от... перескочить.

А він руку простягає,

Мов світ увесь хоче

Загарбати. Хто ж це такий?

От собі й читаю,

Що на скелі наковано:

Первому — вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той первий, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доканала /275/

Вдову сиротину.

Кати! кати! людоїди!

Наїлись обоє,

Накралися; а що взяли

На той світ з собою?

Тяжко-тяжко мені стало,

Так, мов я читаю

Історію України.

Стою, замираю...

А тим часом тихо, тихо

Та сумно співає

Щось такеє невидиме:

«Із города із Глухова

Полки виступали

З заступами на лінію,

А мене послали

На столицю з козаками

Наказним гетьманом!

О Боже наш милосердий!

О царю поганий,

Царю проклятий, лукавий,

Аспиде неситий!

Що ти зробив з козаками?

Болота засипав

Благородними костями;

Поставив столицю

На їх трупах катованих!

І в темній темниці

Мене, вольного гетьмана,

Голодом замучив

У кайданах. Царю! царю!

І Бог не розлучить

Нас з тобою. Кайданами

Скований зо мною

Навік-віки. Тяжко мені

Витать над Невою.

України далекої,

Може, вже немає.

Полетів би, подивився,

Так Бог не пускає.

Може, Москва випалила

І Дніпро спустила

В синє море, розкопала /276/

Високі могили —

Нашу славу. Боже милий,

Зжалься, Боже милий».

Та й замовкло; дивлюся я:

Біла хмара криє

Сіре небо. А в тій хмарі

Мов звір в гаї виє.

То не хмара — біла пташка

Хмарою спустилась

Над царем тим мусянджовим

І заголосила:

«І ми сковані з тобою,

Людоїде, змію!

На Страшному на судищі

Ми Бога закриєм

Од очей твоїх неситих.

Ти нас з України

Загнав, голих і голодних,

У сніг на чужину

Та й порізав; а з шкур наших

Собі багряницю

Пошив жилами твердими

І заклав столицю

And all the government stood up

As if tongueless -

Anitelen. The king chirps;

And the miracle queen,

Tongue and heron among the birds,

Jumps, cheers up.

The two of them looked like for a long time,

Tongues owls inflated.

And they said something secretly -

Not heard from afar -

About the fatherland, it seems

And new buttonholes,

But about even newer drills! ..

And then the queen

He sat silently on the ridge.

I look, the king approaches

To the oldest ... and at the peak

How to flood it! ..

The poor man licked;

And less in the belly -

It's loud! .. And he himself

An even smaller ace

Shoulder limits; the smaller one

A smaller small,

And that small, and smallness

Already on the doorstep

As rushes through the streets,

And let's knead

The shortcomings of the Orthodox,

And they cry;

She screams; and how jealous:

“Walk our father, walk!

Hooray! .. hooray! .. hooray! a-a-a ... »

I laughed, never mind; / 274 /

And I was old

So good. Before the world

They all fell asleep,

Only in some places are Orthodox

They groaned in the corners

Yes, moaning, for the father

Gentlemen begged.

Laughter and tears! So I left

City to look around.

There night is like day. I look:

Chambers, chambers

Above a quiet river;

And the shore is sewn

All stone. I'm surprised

The language is crazy!

Somehow it happened

From such a puddle

Such a miracle? .. Here is the blood

Shed human -

And without a knife. On the other side

Fortress and bell tower,

Tongue and seamstress sharpened,

It looks wonderful.

And the calves are calving.

From I turn -

As soon as the horse flies, hooves

He breaks the rock!

And on the horse sits a slacker,

In the retinue - not retinue,

And without a hat. Some kind of letter

Head covered.

The horse is bassing - like a river,

From ... from ... jump over.

And he stretches out his hand,

As if the whole world wants

Grab it. Who is this?

So I read to myself,

What is nailed to the rock:

The first - the second

She taught such a miracle.

Now I know:

This is the first to crucify

Our Ukraine,

And the second reached / 275 /

The widow of an orphan.

Katie! katy! cannibals!

Both ate,

Stolen; and what they took

To that world with you?

It was very hard for me,

Yes, as if I were reading

History of Ukraine.

I stand, I freeze ...

And meanwhile quietly, quietly

And sadly sings

Something like this invisible:

"From the city of Glukhov

The regiments acted

With overlaps on the line,

And they sent me

To the capital with the Cossacks

Punished hetman!

Oh God our mercy!

O bad king,

Cursed, wicked king,

Aspid carried!

What did you do with the Cossacks?

Swamps fell asleep

Noble bones;

Set the capital

On their corpses tortured!

And in a dark dungeon

Me, a free hetman,

Tortured by hunger

In chains. King! the king!

And God will not separate

Us with you. Shackles

Shackled with me

Forever and ever. It's hard for me

Soar over the Neva.

Ukraine is far away,

Maybe not anymore.

I would fly, look,

So God does not allow.

Maybe Moscow burned out

And the Dnieper descended

Into the blue sea, dug up / 276 /

High graves -

Our glory. Dear god

Sorry, dear God. "

And she fell silent; I look:

White cloud covers

Gray sky. And in that cloud

The beast howls in the grove.

It's not a cloud - a white bird

A cloud descended

Above the tsar that musjanzhov

And she shouted:

"And we are bound with you,

Cannibal, snake!

On the Terrible in court

We will close God

From the eyes of your bearers.

You are from Ukraine

He drove, naked and hungry,

In the snow abroad

Yes, and cut; and from our skins

My crimson

Tailoring with solid veins

And laid the capital