Текст песни Тартак feat. Гуляйгород - Василиха

Як завжди, чоловіки втікають у шинок,
Коли хочуть заховатися від власних жінок.
І, як на мене, в цьому нема нічого дивного –
Це місце ідеальне для відпочинку активного!
Ого! – скаже жінка, коли таке почує. –
Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує!
І слів моїх не чує! Й мене не помічає!
Сидить собі, нівроку, – попиває чаю!
Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти?
Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти?
Коли у чоловіка роботи так багато,
Що хочеться від неї на край землі втікати?!
А в шинку так затишно, а в шинку так приємно!
Ми часу в цьому місці не гаємо даремно!
Я вам прогарантую конкретно-натурально –
Ми в шинку час проводимо інтелектуально!

Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,
Наробилася й у полі, йде додому стиха.

Отож, одного разу сидимо собі з друзяками,
Попиваємо пива, заїдаємо раками.
П’ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо,
І на пікантні теми культурно розмовляємо.
Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати?
Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати!
Нехай лягають спати – нема що тут робити,
Коли така компанія зібралась посидіти!
А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно,
У декого з присутніх з’явились ліві наміри.
Кидають ласим оком до темного куточку,
Де місцеві хльорки розсілися рядочком.
На той момент і я також добряче розгулявся,
Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся.
Вирішую в шинкові лишатися до рана,
Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!..

Наробилася й у полі новими серпами,
Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами.

Ніколи у житті я не чув такої лайки!
Ніколи у житті не було такої бійки!
Вона мене дубасила, немов стару фуфайку!
Вже вибила із мене всі гроші – до копійки!
Вона мене гатила, ображена за себе,
А я плювався кров’ю та благав – не треба!
Лежатиму в лікарні поки рани не загою,
Але від цього часу я до шинку – ні ногою!

Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти!
Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати!
Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду!
Одчепися, задрипана, бо щей бити буду!

А хоч же ж я задрипана, знають мене люди,
Три копиці сміття маю, на четверту буде.
Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди,
Вези, вези сміття в поле – пшениченька буде.
Як вивезла сміття в поле, все ним устелила,
За моєю головою пшениця вродила.
Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю,
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю.
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю,
А я свою задрипану ще й вище підсмичу.
Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця,
Обернеться кругом себе – червона спідниця.

Как всегда, мужчины бегут в кабак,
Когда хотят спрятаться от собственных женщин.
И, по-моему, в этом нет ничего удивительного -
Это место идеально для отдыха активного!
Ого! - скажет женщина, когда такое услышит. -
Ого! Сидит в кабаке - даже дома не ночует!
И слов моих не слышит! И меня не замечает!
Сидит себе, ничего себе, - пьет чая!
Но скажите - почему бы мне в кабаке не сидеть?
Когда сварливая женщина? Когда плаксивые дети
Когда у мужчины работы так много,
Что хочется от нее на край земли бежать ?!
А в кабаке так уютно, а в кабаке так приятно!
Мы времени в этом месте Не теряем зря!
Я вам прогарантирует конкретно натурально -
Мы в кабаке время проводим интеллектуально!

Хорошая, красивая, Василиха, хорошая женщина,
Наработалась и в поле, идет домой тихо.

Так, однажды сидим себе с друзьями,
Попиваем пива, заедаем раками.
Пьем себе, едим себе, короче - гуляем,
И в пикантные темы культурно разговариваем.
Никого не трогаем! Кого нам еще трогать?
Всех, кто был здесь лишним, мы выбросили из дома!
Пусть ложатся спать - нечего здесь делать,
Когда такая компания собралась посидеть!
А в кабаке очень весело, а в кабаке очень шумно,
В некоторых из присутствующих появились левые намерения.
Бросают лакомым глазом к темному уголке,
Где местные потаскушкой расселись в ряд.
На тот момент и я также сильно разгулялся,
Хотя в кармане лишний грош давно не валялся.
Решаю в ветчинные оставаться до утра,
Вплоть вдруг вижу - на пороге стоит моя любимая! ..

Наработалась и в поле новыми серпами,
Заходим я в шиньочок - пьет милый с кумовьями.

Никогда в жизни я не слышал такой брани!
Никогда в жизни не было такой драки!
Она меня били, словно старую фуфайку!
Уже выбила из меня все деньги - до копейки!
Она меня стучалась, обидевшись за себя,
А я плевался кровью, говорил - не надо!
Лежать в больнице пока раны не залечит,
Но с этого времени я в трактир - ни ногой!

Полно, полно, мой миленький, с кумовьями гулять!
Идем, идем, мой миленький, снопы составлять!
Я и не косил, я не предавая составлять не буду!
Отстань, задрыпаная, потому щей бить буду!

А хоть же я задрыпаная, знают меня люди,
Три стога мусор имею четвертого будет.
Рают меня сусидоньки, еще и добрые люди,
Вези, вези мусора в поле - пшениченька будет.
Как вывезла мусор в поле, все им устелила,
По моей головой пшеница уродилась.
Вези, вези, мой миленький, на рынок пшеницу,
Купи, купи, мой миленький, красную юбку.
Купи, купи, мой миленький, красную юбку,
А я свою гнусный еще и выше пидсмичу.
Хорошая, красивая, Василиха, хорошая женщина,
Обернется вокруг себя - красная юбка.