Текст песни Тартак і Гуляйгород - Мій Народ це старий сивий дід

Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!

Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.

Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...

Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.

Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!

Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.

А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

My people are an old gray-haired grandfather,
That lives on this earth for several thousand years.
He sits on a leash, smiles at his mustache,
From time to time he plays with the baby.
He will trample the cradle, tell a fairy tale,
One word speaks as if a knot is tied.
Proud of the yellow field, admires the blue sky,
And treats everyone with sweet honey.
My people are an old grandmother,
One is a gentle grandmother, the other is a kind mother.
Smells like pies and lovage,
He takes care of a large family with a caring eye.
My people are hardworking uncle,
He does a good job and wants to live well!
He has strong hands, he has a big heart,
At work - burning, at the wedding - walking!

And the maidens sowed flax, and the maidens sowed flax;
You are Yarina-Marina, my wife-lady, flax girls.

My people are a woman in a headscarf.
It was friendly once, it remains friendly now.
She got everything - both good and bad!
And she is loud in joy, in silence - quiet.
My people are our chubby guys,
These used to be worn with long foreheads.
Now there are no foreheads, but everyone without a forehead -
More flexible than a vine, stronger than an oak.
My people are beautiful girls.
Others have few, and we have many!
Red with tears, pink with laughter,
They give incredible comfort with their caresses.
My people are happy children -
Happiness to every family, joy to every home.
They want to know everything, they want to know everything,
They love their mother, respect their father ...

And the virgins did not bring forth flax; neither did the virgins bring forth flax;
You are Yarina-Marina, my wife-lady, flax for girls.

My people are scattered all over the world.
And in a foreign land he grows up other people's children.
He gives his talent and his skills to a foreign land,
But its roots remain in this land!
My people can become better again -
Unafraid, unmoved and lazy ...
Smile at your brothers, sisters and yourself,
Become the owner of your own home again!

Oh, and gave birth to bitters, oh, and gave birth to bitters,
You are Yarina-Marina, my wife-lady, bitters.

And other people's boys are fools, and other people's boys are fools,
You Yarina-Marina, my wife-lady, fools.
Because they want to spend the night with us, because they want to spend the night with us,
You Yarina-Marina, my wife-lady, spend the night.
And our boys do not command, and our boys do not command,
You Yarina-Marina, my wife-lady, do not tell.