Текст песни Тартак і Гуляйгород - Туман Яром

Падаю, падаю, з неба на землю падаю.
І, падаючи, все хороше, що було між нами, згадую.
Все те минуло, ось прийшла зима –
І я лишився один, і ти лишилась сама.
Ми добре бачимо те, чого насправді немає,
А те, що є, ні ти, ні я чомусь не помічаємо.
Все те, що було добрим, раптом стало поганим –
Життя покрилось туманом...

Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес...

Моїм словам ти більше не маєш віри,
Для мене твої сині озера перетворилися на чорні діри.
Кохання, бажання – слова із пісні.
Хоч ми співали разом, та пісні були різні.
І я літав разом із вітром у часи розлуки,
А ти тримала, ти в'язала руки.
Мої суниці – твоя калина.
Для мене – гори, тобі – долина...

В долині овес...
Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш.

Ну от і все – ми розбігаємося в різні кінці одного світу.
Ніхто не знає, що робити – плакати, або радіти. Як діти.
Дурниці! Яка різниця? Тепер це все не має значення!
Ми навіть не сказали одне одному "прощай",
Ми не сказали "до побачення"!
Ти залишилася одна, а я пішов за другою –
Мені добре з нею, їй добре зі мною...

Зо мною живеш...
А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш.
До другої йдеш...
А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш.

Голос подаєш...
Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір.
Черешнею двір...
Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій.
Голосочок твій...
А я вже садила, часто й поливала, не приймається.
Не приймається...
А уже ж наше вірне женихання все й минається.

I fall, I fall, I fall from heaven to earth.
And, falling, all the good that was between us, I remember.
It's all gone, now it's winter -
And I was left alone, and you were left alone.
We see well what really isn't,
And what is, neither you nor I for some reason do not notice.
All that was good suddenly became bad -
Life was covered with fog ...

Oh fog ravine, wheat fallow, in the oat valley ...

In my words you no longer have faith,
For me, your blue lakes have turned into black holes.
Love, desire are the words of the song.
Although we sang together, the songs were different.
And I flew with the wind in times of separation,
And you kept, you knitted your hands.
My strawberries are your viburnum.
For me - the mountains, you - the valley ...

In the Valley of Oats ...
But not really, young Cossack, you live with me.

Well, that's all - we are running around in different parts of the same world.
Nobody knows what to do - cry or rejoice. Like children.
Nonsense! Does it matter? Now it doesn't matter!
We didn't even say goodbye to each other,
We didn't say goodbye!
You were left alone and I went after another -
I'm fine with her, she's fine with me ...

You live with me ...
And when the evening comes, you go dark again to the second.
To the second you go ...
And to me a verse, a quiet voice you give.

You cast your voice ...
You besiege my sweet cherry yard sweet cherry.
Cherry yard ...
That the wind should not go, oh, that your voice would not bring.
Your voice ...
And I already planted, often watered, not accepted.
Not accepted ...
And yet our faithful marriage is still underway.