Текст песни Тартак - Голос Крові

Слова: Олександр Положинський
Музика: Олександр Положинський
Виконує: Тартак (альбом "Вічність")

Чи бачиш ти вогонь цей? -Це моє серце палає,
Пече у грудях назовні рветься,
Немає сили терпіти біль, що душу розриває
За долю рідного люду, за долю рідного краю!..
Усе, що мали - пропало, пропили, самі занедбали,
Все, у що вірили, забули, продали, на шматки порубали...
А ті неситі під себе гребуть - їм все мало й мало -
Свої чорні справи брехнею прикривають невдало,
А люди мовчать - нічичирк, наче впали до сплячки,
Чекаючи вдячно чергової подачки.
Ярмо поклали на шию, на руки, ноги - кайдани,
Ніхто не підійметься, ніхто не повстане.
І наші діти, і наші майбутні онуки
Новим панам, цілуючи їх нечисті руки,
Нас проклянуть у хвилини розпуки
За іржаві мечі, за ненатягнуті луки.
Дивись, як степом прадавнім летять шалені коні,
Як дідова шабля не раз оживає в обіймах долоні,
Чуби козацькі спадають на засмаглі скроні
І всюди рясно посипані маки червоні.
Або здобути, або вдома не бути,
Але не здатися, але не заснути!
І не піддатися впливу липкої отрути,
Яка стримує душі, яка в'яже, оплутує.

Приспів:
Та скільки можна? Дивитися боляче,
Як ви поволі вмираєте, Бога молячи.
Самі вирішуйте, що далі - недоля чи
Життя привільне у світлі сонячнім.
Сини та доньки, нарешті будьте готові
Почути голос предків, почути голос крові!
Вони покличуть вас, міцні й гонорові,
Словами віри, словами надії, словами любові!

Ти чуєш спів? Це лунає пісня похідна -
Виряджає синів на бій країна рідна.
А хто в запіллі лишився одразу й не видно -
Чи вірний пес, чи зрадлива єхидна.
Понаплодилося всіляких зверхників та радників,
Брехливих, продажних та інших зрадників.
Постав шакала стерегти стадо биків -
Не стерегтиме та ще й наведе голодних вовків.
Кому можна вірити, кого варто славити,
Хто здатен не сплавити, не підставити?
Хто пройде з тобою до кінця від початку,
Не продавши тебе за нікчемну тридцятку?
Забуті герої лікують отримані рани,
Нічого не просять, хай навіть дуже погано,
А різна ницість і нечисть не вилазить з екрану,
Будує гіпотези, виношує плани...
Я вірю, я знаю, що рано чи пізно
Мій рід старовинний підніметься грізно!
І міцно стисне кулак свій залізний,
Змете все гниле, що налипло й налізло!
І коли вщухне вогонь, притупиться біль за втратами,
То не війна, а любов закони писатиме.
І діти щасливі з мамами й татами
Ростимуть мудрими і багатими!

Приспів. (2)

Слова: Александр Положинский
Музыка: Александр Положинский
Исполняет: Тартак (альбом "Вечность")

Видишь огонь этот? -Это мое сердце пылает,
Печет в груди наружу рвется,
Нет силы терпеть боль, душу разрывает
За судьбу родного народа, за судьбу родного края! ..
Все, что было - пропало, пропили, сами забросили,
Все, во что верили, забыли, продали на куски изрубили ...
А те жадные под себя гребут - им все мало и мало -
Свои черные дела ложью прикрывают неудачно,
А люди молчат - молчок, как упали в спячку,
Ожидая благодарно очередной подачки.
Ярмо положили на шею, на руки, ноги - кандалы,
Никто не поднимется, никто не восстанет.
И наши дети, и наши будущие внуки
Новым хозяевам, целуя их нечистые руки,
Нас проклянут в минуты отчаяния
По ржавые мечи, по неприкрепленный луга.
Смотри, как степью древним летят огромные лошади,
Как деда сабля не раз оживает в объятиях ладони,
Чубы казацкие приходят в загорелые виски
И везде обильно посыпанные маки красные.
Или получить, или дома не быть,
Но не сдаться, но не уснуть!
И не поддаться влиянию липкой яда,
Сдерживающей души, вяжет, оплутуе.

припев:
Да сколько можно? Смотреть больно,
Как вы медленно умираете Бога моля.
Сами решайте, что дальше - судьба или
Жизнь вольготно в свете солнечном.
Сыновья и дочери, наконец будьте готовы
Услышать голос предков, услышать голос крови!
Они позовут вас, прочные и гордые,
Словами веры, словами надежды, словами любви!

Ты слышишь пение? Это звучит песня производная -
Отправляет сыновей на бой страна родная.
А кто в тылу остался сразу и не видно -
Или верный пес, или неверная ехидна.
Понаплодилося всевозможных начальников и советников,
Лживых, продажных и других предателей.
Поставь шакала охранять стадо быков -
НЕ охранять и еще и наведет голодных волков.
Кому можно верить, кого стоит славить,
Кто способен не сплавить, а не подставить?
Кто пройдет с тобой до конца с самого начала,
НЕ продав тебя за ничтожную тридцатку?
Забытые герои лечат полученные раны,
Ничего не просят, пусть даже очень плохо,
А разная низость и нечисть не вылезает из экрана,
Строит гипотезы, вынашивает планы ...
Я верю, я знаю, что рано или поздно
Мой род старинный поднимется грозно!
И крепко сожмет кулак свой железный,
Сметет все гнилое, что налипло и налезло!
И когда утихнет огонь, притупится боль по потерям,
Это не война, а любовь законы писать.
И дети счастливы с мамами и папами
Расти мудрыми и богатыми!

Припев. (2)