Текст песни Тартак - Мій народ

Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!

Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.

Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата…

Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.

Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим…
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!

Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.

А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

My people are an old gray-haired grandfather,
Living on this earth for several thousand years.
Sits to himself at the dawn, smiles at his mustache
From time to time he or she plays with the baby.
The cradle is sullen, the tale will tell,
One word says - as if the knot will tie.
Proud of the yellow field, admiring the blue sky,
And treats everyone with sweet honey.
My people are old grandmother,
One is a gentle grandmother, the other is a kind nanny.
It smells like pies and mist,
He cares for a large family with a caring eye.
My people are hardworking uncle,
He does a good job and wants to live well!
Has strong hands, a big heart,
At work - lit, at the wedding - walks!

And the girls sowed flax, and they sowed the flax,
You are Yarina-Marina, my wife-barina, girls flax.

My people are a woman in a handkerchief.
It was friendly once, it remained friendly today.
Everything she did - both good and bad!
And in joy - loud, in distress - quiet.
My people are our chubby guys,
Once upon a time, they wore long-lasting plumes.
Now there are no chubs, but everyone without a chub -
It is more flexible than a vine, stronger than an oak.
My people are beautiful girls.
Others have few, but we have so many!
Blush with tears, blush with laughter,
With their affection they give incredible comfort.
My people are fun kids -
Happiness to every family, joy to every home.
They want everyone to be able, they want to know everything,
Love their mom, respect their dad ...

But it did not bring flax to the girls, neither did it give flax to the girls,
You are Yarina-Marina, my wife-barina, girls flax.

My people are scattered all over the world.
And foreign children grow up in it.
He gives his talent and his ability to a strange land,
But in this land his roots remain!
My people can get better again -
Undaunted, untamed, and undrinkable ...
Smile at your brothers, sisters and yourself,
He will be the master of his own home again!

Oh, and gave birth to mustard, oh and gave birth to mustard,
You are Yarina-Marina, my wife-barina, mustard.

And strangers are fools, and strangers are fools,
You are Yarina-Marina, my wife-barina, you fools.
Because they want to spend the night with us, because they want to spend the night with us,
You Yarina-Marina, my wife-barina, spend the night.
And our guys don't, and our guys don't,
You Yarina-Marina, my wife-barina, do not say.