Щоб не відбулось, не плач, так влаштовані люди
На жаль, по іншому не буде, все пройде, не плач
Просто пробач, повір час їх засудить,
А люди це лише люди, кожен з нас своє обирає
Хтось образу ковтає, разом з медовухою
А інші чують душею, за завірюхою
І їм не потрібні ні трава, ні горілка
Як в порожній електричці заплаче сопілка
І ця спілка пам'ятає всіх хто не зміг повернутись
Вони знають шлях хвилі щоб берега доторкнутись
Вони чують як вітер колисає кульбабки
І знають де і як треба ставити крапки
Вони не мають ні яку «над» привілею
Вони просто володіють живою душею
Вони допоможуть – якщо болить
І щиро вірять – нам пощастить
І знов, час вітряним птахом
Крилом, у небі над дахом бувай - чекай
Нехай, дощем цілованой аркою
Старою мольфаркою пішов у парк останній трамвай
Ти знай, доба буде за троє – коли нас не двоє
Та кожну прожиту мить серце болить,
крізь засади досади,
гіркоту і зради
Воно шепотить: нам пощастить
Чтобы не иметь места, не плачь, так устроили людей
К сожалению, это не будет, все пройдет, не плачь
Просто прости, время времени осудит их,
И люди только люди, каждый из нас выбирает
Кто-нибудь глотает, наряду с сотами
В то время как другие слышит душу, за избиением
И им не нужна трава, ни водка
Как в пустое поезде
И этот союз вспоминает всех, кто не мог вернуться
Они знают путь волны, чтобы взять на берег, чтобы прикоснуться
Они слышат как за ползания
И знать, где и как ставить точки
У них нет никаких "над" привилегией
У них просто живая душа
Они помогут - если это больно
И искренне верю - повезло нам
И снова, ветреное время птицы
Крыло, в небе над крышей BEW - ждать
Пусть рост всей арки
Старый Molfark пошел в парковку последнего трамвая
Вы знаете, день будет три - когда мы не два
И все сердце спешивания болит,
через принципы дозидов,
горечь и предательство
Это шепчет: нам повезло
