Десять цифр
Він сидить в своїй кімнаті,
Він живий і дише досі
А надворі уже осінь,
І дощі оці прокляті.
Ще все луплять по шибках
І жовте листя опадає
Й по калюжах і струмках
Кудись воно уже втікає.
А йому нема куди подітись
Думки про її його знайдуть у скрізь
А її ті десять цифр
Втікають від нього, наче рись.
Отак сидить і дивиться в вікно,
Телефон тримаючи в руках,
І набирає її номер вперто
Та, на жаль, номер її з пам’яті вже стерто.
А їх він хоче так згадати,
Від них не хоче утекти,
Як це зробити ,як же бути
Цього не може він збагнути.
26.08.13р. с.Королівка
Ten digits
He is sitting in his room,
He is alive and still breathing
And it's autumn outside,
And the rains are cursed.
Still all beating on windows
And the yellow leaves fall
And on puddles and streams
It is already fleeing somewhere.
And he has nowhere to go
Thoughts about her will be found everywhere
And her those ten numbers
They run away from him like a lynx.
So he sits and looks out the window,
Holding the phone in his hands,
And dials her number stubbornly
But, unfortunately, her number has already been erased from memory.
And he wants to remember them like that,
He does not want to run away from them,
How to do it, how to be
He can't understand that.
26.08.13р. The village of Korolivka
