Текст песни Тавро - Чайка

Замружившись, наче від сонця, пішов у вічність веселий юнак
Його звали Максим - чи то Максим Чайка, чи то - Максим Залізняк
Він не прожив ще і тисячі років, а міг би взагалі не вмирати,
Бо Герої живуть, доки їх пам’ятають, і Героїв не слід забувати!

Погана звістка прийшла не сама – її принесли сліпі кобзарі
Ті Святі старці, теж не ходять самі – їх водять хлопчики-поводирі,
А дитина йде за покликом серця, не знаючи хибних шляхів
Після холодної ночі її вабить сонце, а ввечері – стежки чумаків

Палала ватра, і зорі палали, на землю впали сльози роси
А струни кобзи надривно волали й тремтіли старців голоси
Вони співали про гайдамаків, про Івана Гонту як він жив та помер
Хоч їхній спів був про давнє минуле, та я зрозумів, що все це Тут і Тепер!

Я почув, як запроданці зрадили Гонту і як віддали його ворогам
І перше, що дикі чужинці вчинили - вони відтяли йому язика
Бо Слово сильніше за будь-яку зброю, гостріше шаблі, меча, палаша
Підступний ворог прагне вирвати душу, а наша Мова - наша зброя й Душа

Потім йому відрубали правицю, бо в ній сила була й правота
І ніби мало до того народ грабували – зірвали одяг і з шиї хреста
Та що там одяг – загарбнику мало, що злодію в твоїй наготі –
Здерли шкіру з живого і катували на розпеченій залізній плиті

А на останок, на розі дороги, чотири пари коней впрягли
Та навхрест роздерли козацькеє тіло і по безкраїм степам розтягли…
Я слухав співи про далеке минуле, а тіло моє знизував струм -
Я впізнавав сучасну Вкраїну, народний стогін та загарбницький глум!

В роздягнутій, голій, голодній країні панує банда чужинців-злодюг
З людей вже здирають останню свитину і затискають на шиї ланцюг
Забрали мову, нагадили в душу, й спустили в золотий унітаз
А на верхівці, в шакалячій стайні сидить яничар-підарас

В степах чорноморських, де мучили Гонту знов катують Вкраїни синів,
Підступно б’ють ножами у спину, гноять за гратами продажних судів
Та з кожною краплею гарячої крові, що впала у лоно землі
Вже закипає народнеє море, і жодна гребля не втримає гнів!

І хвиля піде від степів чорноморських і зрушиться лава з Карпат
Здригнеться земля териконів Донецьких підсиливши нас у стократ!
І вийде Дніпро з берегів споконвічних і змиє всю нечесть між гір
Тоді я почую, як чайка сміється здіймаючи крилами вир!

Замружившись, наче від сонця, пішов у вічність веселий юнак
Він звався чи то Максим Чайка, чи то - Максим Залізняк
Він не прожив ще і тисячі років, а міг би взагалі не вмирати,
Бо Герої живуть, доки їх пам’ятають, і Героїв не слід забувати!

Frowning as if from the sun, a cheerful young man went into eternity
His name was Maxim - whether Maxim Chaika or Maxim Zaliznyak
He has not lived for thousands of years, and he might not have died at all,
Because Heroes live as long as they are remembered, and Heroes should not be forgotten!

The bad news came not alone - it was brought by blind kobzars
Those Holy Elders, too, do not go alone - they are led by guide boys,
And the baby goes after the call of the heart, not knowing the wrong ways
After a cold night, the sun beckons her, and in the evening the paths of the chumak

The fire was burning and the stars were burning, tears of dew fell on the ground
And the strings of the kobza shrieked and shook the elders' voices
They sang about the Haydamaks, about Ivan Gaunt as he lived and died
Although their singing was about the old past, I realized it was all here and now!

I heard the traitors betrayed Gaunt and gave him to the enemies
And the first thing the foreigners did was pull off his tongue
Because the Word is stronger than any weapon, it is sharper than sabers, swords, and swords
The wily enemy seeks to tear out the soul, and our Language - our weapon and the Soul

Then he was cut off his right hand, because there was power in him and rightness
And as if the people had been looted just before - they had torn clothes and from the neck of the cross
Yes, there are little clothes there - the invader is not enough that I am a thief in your nakedness -
Torn off the skin alive and tortured on a hot iron plate

Finally, at the corner of the road, four pairs of horses rode
But the Cossack's body was torn apart and stretched across the endless steppes…
I listened to songs about the distant past, and my body lowered the current -
I got to know modern Ukraine, people moaning and invading glam!

In a stripped-down, naked, hungry country, a gang of alien thieves rule
People are already ripping off the last swine and clamping a chain around their necks
They took away their tongues, recalled them to the soul, and lowered them into the gold toilet
And on the top, in a jackal stable sits a janissary fagot

In the steppes of the Black Sea, where they tortured Gonta again, the Sons of Ukraine were tortured,
Crafty knives in the back, rotting behind bars of corrupt vessels
But with every drop of hot blood that fell into the bosom of the earth
The people of the sea are already boiling, and no dam will hold back anger!

And the wave will depart from the steppes of the Black Sea and the lava will shift from the Carpathians
The land of Donetsk heaps shudders, strengthening us a hundred times!
And the Dnieper will emerge from the shores of ancient times and wash away all the wickedness between the mountains
Then I hear a seagull laughing while lifting its swirl wings!

Frowning as if from the sun, a cheerful young man went into eternity
He was called Maxim Chaika or Maxim Zaliznyak
He has not lived for thousands of years, and he might not have died at all,
Because Heroes live as long as they are remembered, and Heroes should not be forgotten!