Текст песни Таїсія Повалій - Повернись

Знов причарувала в місті ніч
Самотою віч-на-віч.
Плаче за вікном останній дощ,
Знає він, що
Разом з ним сьогодні плачу я,
Бо бурхлива течія
Несе на скелі човник наших мрій,
Коханий мій.

Мушу я забуть тебе давно,
Шепочу знов і знов,
Що не зійшовся на однім тобі
Білий світ.
Господи, минуло стільки літ,
Але я признатись в тім
Собі боюся, що тебе зову
Уві сні і наяву.

Повернись, повернись, ніч шепоче мені,
Повернись, повернись, плаче дощ на вікні,
Але знаємо ми із тобою давно,
Що розбите кохання – чарівнеє скло.

Повернись, я cобі шепочу,
Але ми із тобою, мов краплини дощу,
Що летять з висоти і ніколи в житті
Жодна з них до небес не злетить.

Стану я мудрішою колись,
Тоді мене зустрінь, подивись,
Як збудувала з іншим я свій храм
На піску.
Тепер забуть не можу день за днем,
Як цілував ти мене,
Повернись коханий мій, молю,
Боже, що я роблю?

Повернись, повернись, ніч шепоче мені,
Повернись, повернись, плаче дощ на вікні,
Але знаємо ми із тобою давно,
Що розбите кохання – чарівнеє скло.

Повернись, я cобі шепочу,
Але ми із тобою, мов краплини дощу,
Що летять з висоти і ніколи в житті
Жодна з них до небес не злетить.

Знаю я, розтане сніг,
Бог простить мені той гріх,
І навчить мене без тебе
Жити знов.
Але вже в чарівних снах
Не злечу я, наче птах.
Марно кличу я тебе:
"Повернись, повернись!"

Повернись, я cобі шепочу,
Але ми із тобою, мов краплини дощу,
Що летять з висоти і ніколи в житті
Жодна з них до небес не злетить.

Опять приворожила в городе ночь
Одиноко лицом к лицу.
Плачет за окном последний дождь,
Знает ли он, что
Вместе с ним сегодня плачу я,
Потому бурное течение
Несет на скалы челнок наших мечтаний,
Любимый мой.

Должен я забыть тебя давно,
Шепчу вновь и вновь,
Что не сошелся на одном тебе
Белый свет.
Господи, прошло столько лет,
Но я признаться в том
Себе боюсь, что тебя зову
Во сне и наяву.

Вернись, вернись, ночь шепчет мне,
Вернись, вернись, плачет дождь на окне,
Но знаем мы с тобой давно,
Что разбитой любви - чаривнее стекло.

Вернись, я cоби шепчу,
Но мы с тобой, как капли дождя,
Летящих с высоты и никогда в жизни
Ни одна из них до небес не взлетит.

Стану я мудрее прежде,
Тогда меня встреть, посмотри,
Как построила с другим я свой храм
На песке.
Теперь забыть не могу день за днем,
Как целовал ты меня,
Вернись любимый мой, молю,
Боже, что я делаю?

Вернись, вернись, ночь шепчет мне,
Вернись, вернись, плачет дождь на окне,
Но знаем мы с тобой давно,
Что разбитой любви - чаривнее стекло.

Вернись, я cоби шепчу,
Но мы с тобой, как капли дождя,
Летящих с высоты и никогда в жизни
Ни одна из них до небес не взлетит.

Знаю я, растает снег,
Бог простит мне этот грех,
И научит меня без тебя
Жить снова.
Но уже в волшебных снах
НЕ взлечу я, как птица.
Не стоит зову я тебя
"Вернись, вернись!"

Вернись, я cоби шепчу,
Но мы с тобой, как капли дождя,
Летящих с высоты и никогда в жизни
Ни одна из них до небес не взлетит.