Крізь сторіччя лине доля, мов остання пісня.
мов останній подих літа та життя прохання.
Та мелодія цій пісні серце розриває.
«Чи останнє в мене літо…» я спитаю… та вона не знає.
Україно моя! Щира, сонячна земля…
Я приймаю твій наказ…
Обіймаю я тебе в останній раз.
Та сторіччя це так мало, мені треба більше.
Я погоджуюсь на сяйво зорянеє, вічне…
Ну а поки наді мною «Градом» небо дише.
Ну а поки мій товариш плаче, листа до дому пише.
Україно, в цю годину ти приймаєш сина!
Ти єдина і для тебе я завжди дитина.
Ну а поки крізь сторіччя тебе обіймаю.
обіймаю я тебе в останнє і в небо відлітаю…
Слова та музика Андрія Попруги
Through the centuries flying fate as the last song.
as the last breath of summer and life request.
And this song melody heart breaks.
"Did Last Summer I ..." I ask ... and she does not know.
Ukraine mine! Sincere, sunny land ...
I accept your order ...
I embrace you for the last time.
But the century is so small, I need more.
I agree to shine zoryaneye, eternal ...
In the meantime, over me "city" breathes sky.
In the meantime, my friend crying, writes a letter to the House.
Ukraine, at this hour you are taking son
You and only you, I always kid.
In the meantime, through Century hug you.
I embrace you in the past and fly in the sky ...
Words and music by Andrew Poprugi
