Поставив собі металопластикові очі –
Новий підхід, хоча ідея не нова:
Залишити світ по-за собою… І я хочу
Маленький бункер край села.
Поставив собі металопластикові вуха,
Тихо тепер, ніякий звук не долина,
І будь-який крик притишить до дзижчання мухи
Маленький бункер край села.
В мозок поставив Доктора Веба,
Не для понтів, а щоб не боліла голова,
Тільки тепер для щастя треба
Маленький бункер край села.
Поставив собі металопластикове серце –
Може, глухе, але, принаймні, на віка,
Тому що безпека – головне, а в ній найперше –
Маленький бункер край села.
Через пітьму, через тумани,
Світить мені надії зіронька мала,
Раєм земним для мене стане
Маленький бункер край села.
Put yourself metal-plastic eyes -
A new approach, although the idea is not new:
Leave the world behind… And I want to
A small bunker on the edge of the village.
Put yourself a plastic ear,
Quiet now, no sound valley,
And any cry will silence the buzzing of the fly
A small bunker on the edge of the village.
Putting Dr. Webb in the brain,
Not for show-offs, but so as not to have a headache,
Only now it is necessary for happiness
A small bunker on the edge of the village.
Put yourself a metal-plastic heart -
Maybe deaf, but at least forever,
Because security is the main thing, and in it first of all -
A small bunker on the edge of the village.
Through the darkness, through the mists,
My little star shines with hope,
It will become an earthly paradise for me
A small bunker on the edge of the village.
