Хотіла бути чемною, даремно я
Казав тобі, що для всіх
не станеш хорошою
перепрошую, що став зайвою ношею.
І відтепер усе, що буде
розсудливо лишити так як є: моє й твоє.
Ми так здавалися схожими,
за порожніми розмовами
приховували справжнє!
Знаю біль був,
знаю це не твоя вина,
що сіль була розсипана.
Знаю біль є
знаю я не життя твоє,
та й не хочеться -
лиши мені моє!
Усі прийоми давно вже стали відомими,
слова знайомими і лиш чужими ми.
Давно говоримо різними мовами,
спільну не знайти щоб запитати: "Ну як ти?"
Знаю біль був,
знаю це не твоя вина,
що сіль була розсипана.
Знаю біль є
знаю я не життя твоє,
та й не хочеться -
лиши мені моє!
I wanted to be polite, in vain
Told you that for everyone
you will not become good
sorry that became a burden.
And from now on all that will be
it is wise to leave it as it is: mine and yours.
We seemed so alike,
on empty conversations
hid the real one!
I know the pain was,
I know it's not your fault
that the salt was spilled.
I know the pain is
I know not your life,
and you don't want to -
leave me mine!
All the techniques have long been known,
words familiar and only strangers to us.
We have spoken in different languages for a long time,
do not find common to ask: "How are you?"
I know the pain was,
I know it's not your fault
that the salt was spilled.
I know the pain is
I know not your life,
and you don't want to -
leave me mine!
